У селі Лозуватка Кіровоградської області батьки загиблого на війні Юрія Корецького створюють сад у пам'ять про сина. Він мріяв після перемоги працювати на землі, посадити сад, але не встиг. Юрій пішов на фронт добровольцем, служив у полку "Азов". Брав участь в обороні Маріуполя. Загинув біля села Времівка Донецької області. Йому було 25 років. До річниці Незалежності України Суспільне Кропивницький підготувало історії людей, які виборювали і виборють Незалежність на фронті та в тилу.
Ігор Корецький розповів: у батьківському домі завжди чекали сина. А нині в кімнаті бережуть його речі. Боєць полку "Азов" загинув 15 червня 2022 року у Донецькій області. Брав участь у деблокаді Маріуполя. На війні був снайпером, коригувальником.
"Ми у його кімнаті зберігаємо прапор "Азова", зробили для себе. Форму сина, шапку, жетончик "Азов" та орден "За мужність". По нього їздили у Кривий Ріг. Син казав: "Я не за гроші воювати пішов, а для того, щоб не прийшов сюди росіянин".
Вперше на війну Юрій пішов у 2016 році. Воював рік. Вдруге потрапив на фронт у 2022. За словами батька, Юрій місяць був в "Азовсталі".
"Коли росіяни кинули на "Азовсталь" тритонну бомбу, він був контужений. Я не знаю, яким чином їх вивезли, молодших хлопців".
Побратим Юрія Корецького Максим сказав: Юрій був патріотом України.
"Не кожна людина з теплого місця може піти у бойовий підрозділ, а тим паче на деблокаду Маріуполя. Ми разом були в одному з населених пунктів Донецької області в обороні. На першому виїзді пів роти трьохсоті. А Юрій тоді скоригував артилерію на два танки".
Батько Юрія розповів: востаннє з сином спілкувалися за п'ять діб до його гибелі.
"Син сказав, не дзвоніть мені, ми йдемо на зачистку. Це вони у Времівку зайшли. І мала бути в них ротація. Бійців мав забрати автобус. Водій мав відвезти поранених в Запоріжжя і через три години повернутись. У цей час почався обстріл. Хлопці в один бліндаж пішли, каву пити, а він у другий зайшов з Антоном. Туди по них і прилетіло".
Війна зруйнувала мрії сина, сказав батько. Він планував повернутися й працювати на землі.
"Він 100 гектарів землі хотів. Казав: "Будемо наймати людей, будемо робити. Все буде добре. Посадимо на городі половина яблук, половина винограду".
У пам'ять про сина батьки створюють сад. У ньому ростуть яблуня, смородина, малинове дерево, абрикоси та ліщина.
"Мріяв про сад. Посадили ми декоративні рослини, ті ,що гарні плоди дають. Яблуню з присмаком малини. Він хотів врожай возити на заводи на переробку, на соки здавати і робити бізнес".
Врожай з саду батьки планують передавати бійцям на фронт.
