Віктор Чумаченко з Кіровоградщини кинув фермерство, щоб захищати Україну: "Вірю, що добро переможе!"

Віктор Чумаченко з Кіровоградщини кинув фермерство, щоб захищати Україну: "Вірю, що добро переможе!"

61-річний фермер Віктор Чумаченко з села Аджамка на Кіровоградщині не став чекати, поки війна прийде до його дому. Про наближення фронту знав, бо допомагав військовим "на нулі" з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Добровільно пішов на фронт у 2022 році. Суспільне поспілкувалось з Віктором Чумаченком у День фермера, який в Україні відзначають 19 червня.

До фронту - волонтерство

До того, як взяти в руки зброю, Віктор Чумаченко допомагав військовим. Він збирав та відвозив їм продукти, одяг, медикаменти та інші необхідні речі. "Я почав волонтерити аж до "передка", 36 кілометрів від Кривого Рогу. 100 кілометрів від дому. Куди ще чекати, щоб з вікна хати стріляти?", – згадує він.

Штурм Іванівки та деокупація Херсонщини

Віктор Чумаченко служив у батальйоні "Арей" Української добровольчої армії. Він брав участь у штурмі Іванівки та деокупації Великої та Малої Олександрівки Херсонської області. "При вході в Олександрівку, тільки ми на околицю зайшли, нас зустрічали. Я згадав отой день перемоги, як показують, коли люди зустрічають з квітами наш танк. І мені прапор дала якась жіночка. Звідки вона його взяла – вони там сім місяців були в окупації!", – розповідає він.

Прапор, який вручила звільнена від окупації російськими військами жителька Великої Олександрівки Віктору Чумаченку
Прапор, який вручила звільнена від окупації російськими військами жителька Великої Олександрівки Віктору Чумаченку. Суспільне Кропивницький

Несподіване рішення йти на фронт та повернення

Дружина Віктора Чумаченка Людмила спочатку не знала про те, що він пішов на фронт. "Ми взнали, що він там, коли вже його вдома не було. Він просто подзвонив і сказав, що я залишаюся", – ділиться вона.

Демобілізувався Віктор Чумаченко в 60 років. Його повернення додому стало таким же несподіваним для родини, як і його рішення піти служити. "Воно так у душі накипіло все, і він приїжджає, сміється, а у мене такі відчуття, що я якби мати наче, вийшла б, взяла ремінь і дала йому. Але це ж така радість", – згадує Людмила.

Допомога побратимам та віра у перемогу

Після повернення з армії Віктор Чумаченко продовжує допомагати своїм побратимам. Він ремонтує їм техніку, привозить їжу та інші необхідні речі. "Якісь проблеми з машинами – він сам приїжджає, питає: Хлопці, вам чим допомогти?, – розповідає його командир Радік Асатрян. – З рахунку збився, скільки кабанів нам зарізав і привіз туди, баранів. Дуже, дуже хороша людина, щоб отаких людей більше, давно вже б війну виграли".

Нині Віктор Чумаченко займається справою свого життя – працює на землі. "Посіяли кукурудзу, соняшник, озимі ячмінь та пшеницю, горох і сою".

Він вірить у перемогу України над російським агресором. "Вірю, що таки добро і демократія переможуть оцей диктаторський режим. Перемогти як фашизм тоді перемогли усім світом, так і зараз. Тільки усім світом ми повинні його здолати", – каже він.

На початок