У Центральноукраїнському національному технічному університеті, що в Кропивницькому, розробили мікропроцесорний пристрій, який встановлює точні місця пошкоджень на лініях електропередач. Проєкт презентували в Києві на хакатоні "Hardware Engineering Hackathon" і стали там переможцями. Про це учасники розповіли в етері Українського Радіо Кропивницького.
Пристрій записує й аналізує електричні сигнали, говорить автор ідеї, аспірант ЦНТУ Олександр Шепель. Певні аналогії можна провести зі світом музики.
"Уявіть якийсь музичний інструмент – гітару. Залежно від того, де ви затискаєте струну, гітара видає різні ноти. У технічному світі це має назву гармонічний аналіз. Судячи з сигналу, ми можемо розкласти його спектр і подивитися, як він звучить. І лінії електропередач по факту схожі на струни. Коли там з’являється пошкодження, вона звучить, і саме цей сигнал ми оцифровуємо, аналізуємо і залежно від того, які там ноти, визначаємо, де ж саме сталося пошкодження на багатокілометровій лінії електропередач і який воно має характер. І це саме дозволяє ремонтним бригадам не з біноклем шукати пошкодження, а їхати вже в конкретне місце".
Зі слів Олександра Шепеля, інші прилади, які є на ринку, не мають такої точності.
"Звичайно, у нас є конкуренти, і це добре. На вітчизняному ринку є пристрій, який дозволяє визначити номер лінії, на якій сталося пошкодження. Але сама лінія може мати десятки кілометрів завдовжки. І її треба всю проїхати й передивитися. І саме ці однофазні пошкодження (замикання на землю) в мережах з напругою 6-35 кіловольт з ізольованою нейтраллю можуть бути малопомітні. Наприклад, гілка дерева повисіла на лінії й впала на землю. Наш пристрій може фіксувати навіть це, ослаблене, місце. Такого функціонала немає в жодного приладу. Якщо ми навіть говоримо про західні аналоги, то вони реалізували можливість для мереж напругою вище 150 кіловольтів. Для ліній 6-35 кіловольтів наш пристрій унікальний".
Пристрій треба вмонтовувати в трансформаторну підстанцію, каже науковий керівник проєкту і водночас науковий керівник аспіранта Олександра Шепеля Анатолій Мацуй.
"Це коробочка, яка вмонтується в кожну трансформаторну підстанцію. Туди підводяться всі лінії, і вона визначає обрив. Поки що ми маємо прототип, MVP. Minimum viable product – це мінімально життєздатний продукт, який можна дати користувачам для використання. Він обмежений лише однією або декількома ключовими функціями Тепер його треба довести до вигляду, щоб він міг продаватися. Для цього прилад треба впровадити на якусь одну трансформаторну підстанцію, зняти всі характеристики й побачити, як він працює в реальних умовах".
Таких підстанцій в обленерго 250, каже Олександр Шепель.
"Я маю досвід роботи в обленерго, і ця проблема з’явилася не з повітря. Кожна година пошуку коштує близько 300 доларів. Можна порахувати, що кількість пошкоджень може складати від одиниць до десятків на рік. Навіть якщо наш пристрій зекономить одну годину пошуку, наприклад, п’ять разів на рік, це вже буде півтори тисячі доларів. І це лише для однієї підстанції обленерго. А якщо ще й взяти до уваги бізнес, скільки їм вартує година відсутності електроенергії, коли не працює перукарня, банк, завод, гаражний кооператив, то це все порахувати дуже важко, і це реально великі гроші".
Учасники проєкту хочуть звернутися до обленерго для налагодження й перевірки пристрою, каже Олександр Шепель.
"Ми хочемо безкоштовно запропонувати обленерго поставити наші пристрої, щоб налагодити технологію. Ризиків немає абсолютно. Наша технологія ніяк не впливатиме на енергопостачання. Ми зацікавили інвесторів на хакатоні. Це вже про щось говорить".
Попри інтерес інвесторів, учасники проєкту поки не планують залучати сторонні гроші.
"Наразі ми відмовляємося від будь-яких інвестицій в наш проєкт. Бо на етапі, коли проєкт ще не має реально проданих пристроїв, він коштує небагато. І зараз будь-який інвестор, вклавши 100 тисяч доларів, може взяти велику частину нашого стартапу. Відповідно нам це зараз не здається цікавим. Про інвестиції говоритимемо вже тоді, коли компанія вартуватиме більше грошей", – говорить Олександр Шепель.
Окрім аспіранта Олександра Шепеля й професора Анатолія Мацуя, над проєктом працювали Олександр Майданик (він схемотехнік і також аспірант), магістрант Іван Рибак (розробляє 3D-моделі) і викладач Олександр Сіріков. Назва команди – "Faults Detection". Хакатон відбувся в рамках пілотного американсько-українського курсу "Технологічне лідерство у хардверних стартапахСтартап - це комерційний проєкт, який має в основі якусь ідею і потребує фінансування для її розвитку", говорить проректор університету Олександр Левченко.
"Мета проєкту – підняти престиж інженерної освіти в хардверній Виготовлення безпосередньо обладнання, на відміну від софтверного напрямку (розробки програмного забезпечення)сфері, тому що у всьому світі це дуже престижно й популярно. Усі говорять про Ілона Маска й інших винахідників, про мільйони, які вони заробляють. Водночас в Україні цей напрям не зовсім популярний серед наших здобувачів, на відміну, наприклад, від програмного забезпечення".
Зі слів Олександра Левченка, у вишах потрібно змінити підходи до навчальної програми на інженерних спеціальностях.
"Стандарти викладання дещо застаріли. Це стосується, наприклад, назв посад. Вони не зовсім відповідають тим, які існують в навчальних закладах та інноваційних агенціях США і Європи. Водночас треба навчити нашу молодь працювати зі стартапами – як організувати команду, надихати інших й забезпечити їх результативність. Навіть якщо все проти тебе, треба йти й реалізовувати. Зрештою, наші інженери мають знати, де вони можуть одержати гроші. Є краудфандинговіПлатформи, де збирають гроші на проєкти зусиллями багатьох донорів платформи, акслератори, фонди. На таких платформах вихідці з України залучали мільйони для реалізації ідеї. Студенти мають розуміти це середовище й бачити свій шлях від початку стартапу до його конкретної комерціалізації й отримання гідного прибутку".
Для фіналу "Hardware Engineering Hackathon" відібрали вісім проєктів. Кропивничани перемогли представників Запорізької й Житомирської політехнік, Харківського політехнічного інституту, Донецького національного технічного університету. Призом стала путівка на технологічну конференцію NORDEEP DEEP TECH SUMMIT у Фінляндію. Вона відбудеться в жовтні, каже Ілона Царенко, яка робила організаційний супровід проєкту.
"Завдання проєкту, щоб стартапів серед молоді у сфері інженерії ставало все більше. І щоб люди не боялися пробувати. А для цього потрібно це масштабуватиРозширяти, розвивати, робити видимим через таких, як Олександр Шепель. Він якраз на прикладі себе й своєї команди показав, що це реально. Тепер організатори відправляють переможців у Гельсінкі, де рівень заходів надзвичайно серйозний, щоб вони надихалися, отримували враження, обмінювалися думками, і розуміли, що це не межа. Це лише початок для наступних, ще більш дивовижних стартапів".
