Троє викладачів з Центральноукраїнського національного технічного університету оцінювали пошкодження підтоплених будинків у Херсоні. Після того, як 6 червня російська армія підірвала Каховську гідроелектростанцію, фіксувати наслідки й допомагати поїхали працівники з майже всіх областей України, розповів Суспільному викладач кафедри будівельних машин та будівництва Микола Пашинський.
Кожна область України повинна була виділити щонайменше 15 спеціалістів у галузі будівництва для оцінювання пошкоджень. Від Кіровоградщини поїхали 18 людей.
Все, що бачили, фіксували на відео й робили фотографії. Працювали в захисних шоломах та бронежилетах. Вибухи чули щодня.
"Потім якось до цього звикаєш. Просто хотілось зробити якнайбільше роботи. Оскільки термін відрядження обмежений, а чим більше осель ми обстежимо, тим, ми надіємося, більше буде матеріальних відшкодувань людям, і вони зможуть відновити свої будинки", – розповів Микола Пашинський.
За словами викладача, найбільше запам’ятались будівлі, які збудовані понад 100 років тому.
"Там рівень руйнувань такий, що вони вже не підлягають ніякому відновленню. Туди просто страшно заходити, бо в будь-який момент може щось відпасти".
Людям, які оцінювали пошкодження в Херсоні, було важко знаходити місцевих жителів.
"Багато повиїжджали, звісно, – розповів Микола Пашинський. – Треба додзвонитись, потім оформити чек-лист, щоб вони підписались з орієнтовною сумою. Робота трішки бюрократично довга".
Разом з Миколою Пашинським з університету в Херсон їздив доцент Віктор Дарієнко. Йому було морально важко працювати, дивлячись на масштаби руйнування.
"Екстремальна була перша ніч в Херсоні, коли ми тільки приїхали й заселились. Пояснили нам наші завдання. Ми лягли спати, і вночі летіли шахіди. Ми всі вперше почули цей звук і гул і дуже хвилювались. Мало того, що артилерія постійно б’є. Ще й шахеди".
Найбільші обсяги руйнувань у старих будівлях, де при будівництві не використовували цемент, відзначив Віктор Дарієнко.
"Якщо конструкції з вапняку або черепашнику, або очеретяні з глиною, то їх вимивало повністю. Тобто стіни буквально падали. Ну, а сучасніші будівлі, які вже будували з цементом, – ті пошкоджені найменше. Традиційні пошкодження – це розмивання штукатурки, грибок. Не було жодного об’єкта відновлення, який би коштував менш як 200 тисяч гривень. Найвищий, який ми розрахували, – один мільйон 200 тисяч гривень".
Працювали з дев’ятої ранку до восьмої вечора. За тиждень група викладачів з Кропивницького обстежила 20 будинків.
