У п’ять років кропивничанка Анастасія Другаль перестала чути на ліве вухо, у чотирнадцять ледь повністю не втратила слух. У Міжнародний день людей з інвалідністю дівчина розповіла – боялась, що не зможе жити повноцінно та втілити свою мрію – стати психологом і допомагати іншим. Тепер вона студентка педагогічного університету.
Два роки тому Анастасія Другаль почала втрачати слух.
"На лівому вусі у мене калярний імплант після операції, на правому – у мене слуховий апарат, завдяки їм я чую майже на 100 відсотків, але тяжкувато було спочатку, вчилася чути. Дуже страшно не чути, це навіть не можливо передати словами, це шок, ти не чуєш, ти взагалі завжди в повній тиші".
Мама дівчини Оксана Другаль розповідає: почали звертатися до різних лікарів, аби врятувати слух.
"Для нашої родини це були найважчі часи, ми купили слуховий апарат, в 2017 році її прооперували".
Анастасія розповідає:
"У мене була сильна депресія, якби не мої рідні і їх підтримка, я б не впоралася, я все пережила, спочатку я не хотіла вдягати слуховий апарат, мені здавалось, що я не така як всі".
З чотирнадцяти років для відновлення слуху на лівому вусі Анастасія займається з вчителькою-дефектологом Оленою Дорошенко.
"Та зона в лівому вушку яка відповідає за сприймання слуху із лівої півкулі замість розміру, як яйце, стала, як вушко у голки. Ми зараз в оцю зону, яка повністю не закрилася намагаємося достукатися, щоб вона ще могла сприймати звуки. Вона почує голоси тварин, почує машину, кроки людини, але звуки мови розвинути дуже-дуже важко".
Слуховий апарат, імплант і заняття дали можливість жити повноцінним життям - говорить дівчина і реалізувати свою мрію – вступити до університету.
"Навчаюсь я в педагогічному університеті імені Винниченка на першому курсі, на державній основі, на факультеті педагогіки і психології. Обрала спеціальність психолога тому, що пройшла дуже важкий шлях в своєму житті і хочу допомагати людям з такою проблемою як у мене, і не тільки у мене".
