69-річний кропивничанин Володимир Булава майже пів сотні років працює в авіації, має 14 тисяч годин нальоту. Нині працює директором навчально-льотного центру авіакомпанії "Урга". У День авіації України, який відзначають в останню суботу серпня, Володимир розповів Суспільному, як став пілотом та чим кропивницька авіакомпанія займається під час воєнного стану.
Потрапив в авіацію випадково
Володимир Булава родом з міста Алга, що у Казахстані. Потрапив в авіацію та став інженером-пілотом випадково – коли не вдалося вступити у медичний інститут, вирішив подати документи у льотне училище.
"Я тричі намагався вступити в медичний інститут, але мені не вдавалося. Тоді з першого разу вступив у льотне училище на спеціальність "Льотна експлуатація". Я навчався на АН-2, який в народі ще називають "кукурудзник". Отримав диплом з відзнакою, мені, як другому пілоту, дали направлення в академію перенавчатися на АН-24. Здобувши спеціальність інженер-пілот, свою кар'єру я розпочав у місті Чимкент, що розташований на кордоні Казахстану та Узбекистану".
ШВЛП та "Урга"
Батьки Володимира Булави родом з України. Вони переїхали у Казахстан, коли рятувалися від голодомору. У місто Кіровоград (нині Кропивницький) приїхав у 1976 році. "Тоді академія називалась Школою вищої льотної підготовки. Познайомившись з дружиною, я залишився жити на Кіровоградщині. Мене взяли на роботу пілотом- інструктором на літаку АН-24. Навчав курсантів та кадетів, слухачів на перенавчання з малих літаків на АН-24 та АН-26".
У 1993 році, коли створили авіакомпанію "Урга", Володимир Булава почав літати за кордон. Разом з колегами виконували польоти за завданнями ООН – перевозили гуманітарні вантажі, медикаменти, евакуйовували людей з регіонів бойових дій.
"Вперше я полетів у Кувейт, там якраз тривала війна з Іраком. Це був літак АН-26. Ми літали за маршрутом Кувейт-Багдад-Ларнака. Вздовж кордону були розташовані групи військових, які контролювали підтримання миру. А ми перевозили їм продукти, паливо для генераторів, намети".
Побувавши по роботі у багатьох країнах світу, зі слів пілота, йому найбільше запам'яталась держава у східній Африці – Еритрея.
"Там живуть люди, які, як і ми, сповідують християнство. Можете уявити, що столиця Еритреї Асмера розташована на висоті 2300 метрів. Там гори, така природа, що неможливо описати словами. А ось умови для польотів там дуже складні. Через часті грози та вітер, експлуатація літаків потребує особливої уваги".
Пілот має бути здоровим фізично, психологічно також
Щоб стати пілотом, треба мати добре здоров'я, перед навчанням пройти психологічне тестування на здатність мислення, розвиток, проживання в колективі. "Буває, що пілоти живуть по 3-4 місяці далеко від дому, з одним екіпажем, в літаку. Вони разом їдять та сплять. Є країни, де не рекомендується виходити по одному через безпекову ситуацію, –говорить Володимир. – Люди всі різні – одні люблять борщ, інші – суп. Приходять люди різного виховання, поглядів на життя. Крім професійних факторів ще існує психологічний".
У кожного пілота є свої забобони. Наприклад, перед вильотом не заведено фотографуватися. "Я намагався в дорозі не повертатись назад, завжди ухвалював одне рішення – командир в кабіні не повинен сіпатись, нервуватись, показувати свою невпевненість, адже це все передається екіпажу".
Продовжуємо виконувати зобов'язання за контрактами
Володимир Булава закінчив літати у 2011 році. З того часу працює директором навчально-льотного центру авіакомпанії. Нині там готують льотний склад відповідно європейським стандартам.
"Зараз ми проходимо адаптацію – компанія складає тест на відповідність стандартам ЄС. Ми не є його членами, проте маємо право літати у 28 країн Євросоюзу. Цивільних польотів в Україні нині немає, але наша компанія працює у колишньому режимі. В умовах конкуренції ми продовжуємо працювати відповідно до укладених контрактів, незважаючи на воєнний стан".
У День авіації побажав усім мирного неба та якнайшвидше відкрити повітряний простір над Україною: "Нам перемоги, а льотному складу – здоров'я та безпеки".
Читайте також
- Розбір завалів, розмінування та евакуація. Як змінилась робота кіровоградських рятувальників – інтерв’ю з речницею
- "Не всі швидкі та лікарі повертаються у Кропивницький. Бо це війна". Інтерв'ю з бойовою лікаркою
- "Ці пів року тяжчі за попередні вісім років війни". Ксена зі Знам'янки – про службу в ЗСУ
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
