Аутсорсингова IT-компанія "EVNE Developers" працює на ринку розробки одинадцятий рік. Має офіси у Кропивницькому і Львові, віддалений штат компанії "розкиданий" по інших містах України. Входить до п’ятірки найпомітніших компаній своєї сфери у Кропивницькому. Про те, чи змінились підходи у роботі після повномасштабного вторгнення РФ, які якості працівників нині виходять на перший план та зміни на ринку, Суспільне говорило із засновником та керівником компанії Романом Бондаренком, керівницею HR відділу Аліною Маркіною та співробітниками компанії.
У головному офісі "EVNE Developers", що у Кропивницькому, працюють 38 людей, у львівському – 18, десяток співробітників працюють віддалено з Києва, Чернігова, Запоріжжя, Дніпра та інших міст.
Коли в суспільстві почали ширитися думки і розмови з приводу російського вторгнення, щоб заспокоїти співробітників, зокрема у Кропивницькому, і запевнити їх у тому, що вони матимуть змогу працювати за будь-якого розвитку подій, почали розробляти кілька етапний план релокації, згадує Роман Бондаренко: "Про можливість перевезти співробітників з їхніми родинами у Львів говорили з кінця січня. Почали розробляти план. Опитали людей, склали перелік тих, хто їхатиме, домовились про транспорт. Розуміли, що план не може передбачити усього, а трохи згодом зрозуміли й те, що їхати нікуди не будемо, бо по Львову стріляють також, бо там ми будемо в такій самій небезпеці, як і у Кропивницькому. Плюс ставало питання житла, адже план включав надання співробітникам та їхнім рідним тимчасового житла, на постійне місце, враховуючи ажіотаж стосовно кватир, розраховувати не доводилось".

З Кропивницького у Львів збирались їхати близько сотні людей. Це співробітники з сім’ями. Виїзд за кордон жінок з дітьми розглядався лиши на випадок окупації: "Та, по-перше, окупації не сталося, а по-друге, після розмов з дівчатами ми розуміли, що чоловіків своїх вони не залишать. Тому основним завданням стало організувати стабільну роботу у безпечних умовах на місцях".
Проєктна менеджерка компанії Роксоляна Зьомбра – зі Львова. Півтора місяця працювала віддалено, виїхавши за кордон на прохання батька, щоб допомогти доглядати за сестрами. Роксоляна вважає, що керівництво та колеги впорались із ситуацією, заохочуючи до роботи заради сімей, країни до того, як подібні мотиваційні думки почали ширитись мережею: "У перші дні вторгнення було все надто невідоме. Усвідомивши і прийнявши ситуацію, повернулась. Думок щодо зміни роботи не було, адже могла працювати в компанії онлайн, сплачуючи податки в бюджет України. Наше керівництво дало нам деяку впевненість в тому, що не залишить нас, що ми одна команда. Але дали зрозуміти, що маємо всі старатись для того, аби залишитись на плаву".

"Перші тижні після вторгнення працювали в стані шоку, але за максимальної підтримки клієнтів"
Діяли за планом і 24 лютого, розповів керівник компанії. Співробітникам роздали техніку, щоб ті могли працювати з дому: "Дали усім два вихідних (24 і 25 лютого – четвер і п’ятниця – ред.) – очевидно було, що в стані шоку про роботу годі було й говорити. Протягом цих двох днів і суботи з неділею ми обговорювали з менеджментом, що робити далі".
Протягом першого місяця війни змін в прибутку не було помітно: "По-перше, з понеділка, 28 лютого, ми відновили роботу і за тиждень-два увійшли в новий для усіх ритм, по-друге, клієнти-іноземці максимально підтримували Україну, тому не зважали на зниження нашої ефективності. На цьому тлі не вплинуло на прибуток і те, що ми відмовились від співпраці з клієнтами, пов’язаними з РФ та Білоруссю. Та за місяць тиск з боку клієнтів збільшився, адже їм потрібен результат, вони роблять бізнес. Відповідно, і ми зрозуміли, що більше уваги потрібно приділяти ефективності".
Забезпечення власної безпеки поєднали з допомогою іншим
За словами Романа Бондаренка, працювати у кропивницький офіс більшість повернулась 17 березня. Протягом трьох-чотирьох днів у підвалі офісу обладнали шелтер площею 400 квадратних метрів з усіма зручностями: "Там ми і самі перечікували повітряні тривоги, і давали тимчасовий прихисток тим, хто їхав з регіонів, де тривали активні бойові дії. Люди зупинялися у нас близько місяця, допоки остаточно не налагодили роботу з переселенцями на рівні міста. Протягом цього часу ми орендували підвал, оплачували комунальні послуги, щоправда зі знижками від власника приміщення. У Львові хлопці і дівчата спускалися на підземну парковку. Роботу не зупиняли".

"Працюємо в кредит собі"
Від початку повномасштабної війни співробітники компанії віддають роботі все, що можуть – розповіла Аліна Маркіна. Часто-густо зменшення прибутків пов’язане з клієнтом, а не з виконавцями: "Дехто з наших, за рахунок оптимізму, шкодячи власному фізичному здоров’ю, перепрацьовував, щоб зробити все якнайкраще. Всі були раді тому, що вони, на відміну від багатьох рідних-друзів-знайомих-сусідів, мають роботу. Відповідно, вже з кінця квітня ми розгрібаємо наслідки цього, пов’язані, перед усім, з моральним виснаженням співробітників.
Зі слів керівниці HR-відділу, в компанії готуються до того, що настане період, коли емоційне виснаження почне шкодити фізичному здоров’ю і, відповідно, знижуватиме ефективність роботи: "Зараз менеджери кажуть, що ефективність перебуває на довоєнному рівні, в особистих же розмовах співробітники зізнаються, що їхня ефективність, починаючи з 24 лютого, впала. Я схильна вважати, що належну продуктивність вдається підтримувати "в кредит". Цей кредит, кредит самому собі, доведеться повертати".

"Кожного клієнта буквально виборюємо"
Знайти нового клієнта під час війни – чи не найскладніша задача, каже Роман Бондаренко. З його слів, клієнта насторожує потенційна співпраця з українськими розробниками саме через питання безпеки українців: "Причина проста – часто за кордоном не розуміють, що у нас є прифронтові регіони і тилові, їм це потрібно пояснювати і переконувати у тому, що кропивницький і львівський офіси перебувають у відносній безпеці і виконають замовлення. Додаткова складність – заборона на виїзд чоловіків за кордон, бо часто в нашій сфері клієнта відповідні спеціалісти "підписують" під час особистої зустрічі. Зараз це неможливо, але і з цим намагаємось впоратись".
Як війна вплинула на ринок праці
Закордонні компанії, які наймають українських розробників, ризикують. Як пояснив засновник "EVNE Developers", війна – ризик для бізнесу, компанії розраховують рівень ризику, бо це впливає на результат, на прибуток: "Є замовники, які ставили ультиматум українським IT-компаніям – або релокація за кордон, або кінець співпраці. Це суттєво впливає на ринок праці в нашій сфері".
За інформацією Аліни Маркіної, компанії, що працювали, переважно, на російських замовників, у більшості своїй, працювати не можуть. Як наслідок, розпадаються, звільняють людей. Така сама ситуація з компаніями, які розробляли продукт для українського ринку, бо платити їм нікому – у війни інші пріоритети: "Березень і квітень були піковими щодо кількості спеціалістів, які шукали роботу. До вторгнення ситуація була дзеркально протилежна – вакансій було більше ніж тих, хто шукав роботу. Ми за період вторгнення взяли на роботу дев’ятьох людей. Це збільшило наш штат на 15% – процент достатньо високий. Усі спеціалісти – солідного рівня, готові працювати за адекватну ціну".
Дизайнер Василь Яковенко – один з тих, кого взяли на роботу після 24 лютого. В компанії – п’ятий місяць. Коли його рідний Чернігів бомбардували російські військові, виїжджав працювати на захід України, нині – повернувся додому. Працює віддалено, що вважає однією з переваг IT-сфери: "Попередня моя компанія постраждала через пандемію COVID-19 і, попри спроби реабілітувати бізнес, так і не змогла відновити роботу в повному обсязі, а згодом припинила існування взагалі. Тепер маю досвід починати роботу у новій компанії під час війни. Головне в роботі, вважаю, вміння фокусуватися на роботі попри важкий інформаційний фон, зміну пріоритетів та цінностей. Від того, наскільки людина адаптувалася до нових реалій, залежить її здатність бути продуктивною і корисною для компанії".

Нині в компанії є одна вакансія, розповів її керівник: "Раніше ми шукали проєкт, під який потім шукали розробника. Нині, через нестабільність клієнта, яка обумовлена нестабільністю в країні, ми цього собі дозволити не можемо. Усі нові співробітники – під вже існуючі проєкти".
Про гроші
За інформацією керівника компанії, бухгалтерка відстежує усі нововведення і послаблення з боку держави щодо податків на період дії воєнного стану та інформує співробітників про них: "Більшість у нас працюють як фізичні-особи підприємці. Не знаю, не чув, щоб хтось скористався податковими послабленнями – усі розуміють, що податки сплачувати потрібно і роблять це".
Оскільки компанія працює з клієнтами з-за кордону, працівники отримують фіксовану зарплатню в американських доларах на їхні розрахункові рахунки, сказав Роман Бондаренко. За його словами, через те, що зараз необхідно продавати валюту банкам за офіційним курсом, співробітники компанії втрачають до 30% доходу: "Але, знову ж, усі в компанії ставляться до цього із розумінням. Якщо б компанія взялася компенсувати співробітникам ці втрати, то була б збитковою".
Про зміщення фокусу в роботі менеджменту
HR-відділ до 24 лютого більше працював над брендом роботодавця, щоб розширити штат. Нині – повне зосередження на тих, хто вже в команді, розповіла Аліна Маркіна: "Працюємо з психологом, проводимо воркшопи з життєстійкості тощо. Менеджмент сфокусований на людях. Чи не головними навичками стали жіттєстійкість, саморегуляція, вміння працювати під тиском. Вивчаємо ризик-менеджмент, розвиваємо навички довгострокового і короткострокового планування".
Ефективність – передусім
Засновник компанії пояснив, що до повномасштабної війни могли собі дозволити рішення із посередньою ефективністю, адже було чим це перекрити фінансово: "Нині контролюємо кожен долар прибутку, бо ніхто не знає, що буде далі – скільки ресурсу витратимо на пошук нового клієнта, у разі неочікуваної втрати попереднього, чи вистачить нам грошей перекрити втрати. Тому увесь менеджмент має ретельно аналізувати ефективність кожного власного кроку, кожного співробітника. Реагувати слід на мінімальну ознаку проблеми, її зародження. І виправити, вирішити проблему".
Трьох працівників (на момент розмови – ред.), саме через неефективність, довелось звільнити, сказав Роман: "Направду, двоє з трьох були неефективним протягом року-півтора, не працювали на так званих "бойових" проєктах. Та якби не війна, ми б, можливо, і надалі закривали на це очі, пояснюючи це собі тим, що вони, в цілому, непогані, довго в команді, прибуток компанії дозволяє їхні недопрацювання компенсувати. Війна цю ситуацію змінила. Очевидно, через брак у них необхідних навичок, в нинішніх умовах, ми їх "продати" не зможемо, вони стануть для компанії баластом, сидітимуть вдома без роботи, не маючи стимулу до розвитку".
"Кожен нині волонтер, ми – не виключення"
Крім основної роботи і сплати податків, приділяють в компанії увагу й допомозі військовим, переселенцям та іншим містянам. Таким чином, кажуть, наближують перемогу України. У період дефіциту пального в "EVNE Developers" розробили чатбот з пошуку пального на кропивницьких заправках, обговорюють ідеї допомоги українським військовим, сказав керівник компанії: "Усі волонтеримо, долучилися до лав IT-армії, донатимо на ЗСУ, купуємо і возимо гуманітарну допомогу, сушимо овочі для бійців. Є клієнти, які платили нам більше – з умовою, що різницю ми передамо на потреби наших військових".

Аліна Маркіна стала співініціаторкою створення у Кропивницькому муралу про українську сміливість, Роман Бондаренко, узгодивши з командою, прибуток компанії витратив на автомобіль для українських військових.
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб