Перейти до основного змісту
Росіяни тортурами змушували до співпраці. Священник про віру, українців та полон

Росіяни тортурами змушували до співпраці. Священник про віру, українців та полон

Росіяни тортурами змушували до співпраці. Священник про віру, українців та полон
. Суспільне Кропивницький

Сергій Чудинович – настоятель Свято-Покровського храму Православної церкви України у місті Херсон, який родом з Кіровоградщини, військовий капелан та волонтер нині тимчасово живе у Кропивницькому. Він розмірковує про те, чому розпочалась війна, якою має бути церква та розповів про перебування у російському полоні.

З Кіровоградської області до Херсону

Батько був священнослужителем. Дуже часто міняв місця проживання. В радянський час була така політика, щоб священнослужителі не "пускали коріння" на одному місці, не спілкувались із людьми, їх часто переміщали з місця на місце. Якщо мене спитають, яка в мене претензія до радянської влади, я скажу, дуже велика: в мене не було дитинства. Я мельком пам’ятаю – у Вільшанці жили, у Кропивницькому, школа в – Миколаївській області. Після – духовна семінарія, академія, одружився, і я в Херсоні по теперішній час. Я навмисне так кажу. Я віддалено керую своєю церковною парафією. У Кропивницькому я сподіваюсь знайти приміщення для нашого церковно-гуманітарного центру. Як я це бачу: у мене в церкві у Херсоні є медичний кабінет. Я почав збирати ліки туди, і до березня там сформувався запас, який там є дотепер. У цьому кабінеті можна було отримати елементарну меддопомогу – поміряти тиск, наприклад. У церкві була парафіяльна кав’ярня, парафіяльна перукарня. Наприклад, заходить перелякана жіночка, і питає: "Батюшка, що робити?". Я кажу: "Хочте, ми вас пострижемо?". Все за рахунок церкви.

Полон

Через місяць після вторгнення потрапив у полон. Херсон росіяни обходили навколо, дуже повільно вони заходили. Взагалі ми перший місяць їздили вільно містом. Небезпека почалась тоді, коли почали виловлювати людей. Висмикувати по одному, по двоє. Мене не могли не забрати, бо я не поділяю малоросійську позицію, яка, на жаль, сьогодні ще в нас є в де-кого. Спочатку вони делікатно намагались знайти в мені союзника в плані роздачі гуманітарних вантажів, які спочатку ніхто не хотів брати. Демонстративно. Брали відбитки пальців, зразок ДНК, фотографували. Потім вони почали себе поводити більш жорстко. Не давали води, не давали можливості користуватись вбиральнею. Тримали у підвалі, не було світла, було холодно. Водили нагору. Там били, душили, роздягли, кийок в анальний отвір почали... Коли просиш пити, давали горілку. Врешті змусили підписати документ про співпрацю. Мене випустили, сказали, продовжуй робити, що й робив. Я поїхав за ліками у Миколаїв. Щоб зрозуміти, наскільки це була не проста поїздка, скажу, що в машині було вісім літрів масла, приїхав – було три. Це була не проста поїздка. Тепер я тут.

Чому почалась війна

Бог ніколи нас не карає. Він нас вчить. Подіями. Обставинами. Війна належить до таких. У нас був 91-й рік – один із шансів, перед тим давався нам шанс у 17-му році, були інші часові проміжки. Інтелектуальні, творчі – теж шанси – згадайте поетів-шестидесятників. Як на них реагувало суспільство? По різному. В основному, конформізмом займались – помовчували, на все згоджувались… А потім суспільство, дивуючись, спитало: "А в чому ж я винувате?". В усьому. Не можна жити у суспільстві, і бути від нього вільним. Це очевидні речі. Не дбав за свою країну? Хто за це відповідає? Ми. Я думаю, ми спроможемось дотиснути росіян до кордонів. Справжня наша війна – це мовні, релігійні, культурні питання, які якась зла сила намагається розмити у суспільстві їх гостроту. Я проти такого, я за чіткість визначення пріоритетів – Україна має бути українською, а не малоросійською. Тому що внаслідок надто делікатного ставлення до цього у нас сьогодні є смерть.

Про церкву

Церква – це не клуб хороших людей. Я не люблю сакралізувати поняття святості. А в сучасній церкві це трапляється – наприклад, святий якийсь предмет… Це магізм. Примітивні релігійні уявлення. Це не про християнство. Ми чуємо "намолена ікона", "чудотворний образ" – це нісенітниця. Мені хочеться, щоб церква перестала бути приміщенням, куди люди ходять ставити свічки. Нам треба повернутись до коріння, щоб подивитись, чи тим ми займаємось. Коли Володимир хрестив Русь – це був цивілізаційний вибір. Було вирішено, що ми відмовляємось від язичницького життя, тому що цивілізований світ так не робив. Тому рішення хрещення Русі – це концептуальне рішення. Ми маємо стати країною європейської християнської культури, успішними, з внутрішнім стрижнем, видавити в собі меншовартісність та мати чіткі вектори руху в економіці, політиці та культурі.

Читайте також

  • "Росіяни тримали нас на блокпосту чотири доби". Жителька окупованого селища на Херсонщині
  • Домашні, безпритульні та собаки військових. Кропивничанка забрала з Краматорська 32 тварини
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
Топ дня
Вибір редакції
На початок