Євгеній Тельнов загинув на Сході України у 2015-му році. Яким він був, розповіла Суспільному його мама Таїса Тельнова.
У червні 2014 року Євгеній Тельнов пішов добровольцем у батальйон Національної гвардії "Донбас". За два місяці отримав поранення мінним осколком. При виході з Іловайська батальйон потрапив під обстріл танків. 109 бійців потрапили в полон, сорок п'ять — загинули. Євгеній Тельнов разом з 12-тьма побратимами вийшли зі зброєю, при цьому Євгеній з гранатомету підбив два танки. Загинув у 2015-му поблизу Широкиного, потрапивши у засідку.
"Ми усі любили каву. Без неї не уявляли свій ранок. Син пив каву з років 15-ти. Пили звичайнісіньку зі згущеним молоком", – згадує мама Таїса Тельнова. Жінка завжди мріяла, щоб син був моряком. Вона народила Євгенія у листопаді 1961-го року у тодішньому Кіровограді. Моряком він не став, 20 років пропрацював токарем на радіозаводі. Після цього став підприємцем.
Добровольцем у батальйон "Донбас" пішов у 2014-му році. Мамі про це не сказав. "Він рвався: "Як це так? Ти уяви, що вас розбомблять! Що ви будете робити? Хто піде, якщо не я, не другий, не третій?". Я його просила, тільки не снайпером. Навчала його праці, бути чесним і вірним дружбі. Жартуючи казала, коли він був дитиною: сам загинь, але товаришів порятуй".
Мама героя тримає у себе вдома світлини і газети, в яких друкували статті про Євгенія Тельнова після його смерті. "Усач" – такий позивний мав він на сході. "За три дні до його загибелі я йому дзвонила і спитала, де він. "Мама я в Києві", – сказав він. Потім я набрала його за три години до смерті. "Я в якомусь районі під Києвом", – відповів. А потім загинув".
"Я боєць батальйону "Донбас"з позивним Авер. Усач – єдиний, хто пішов витягувати мене, пораненого. Я лежав без свідомості, із закривавленою рукою. Раптом почув знайомий голос, це був Усач. Він кричав "Хто залишився?" Ви не повірите, як я зрадів, коли почув його голос. Він почав відстрілюватися і тягнути мене. Тут підбігли товариші і забрали мене, а приїхавши у госпіталь, я дізнався, що Усач загинув", – прочитала жінка вирізку однієї із статей про Євгена.
Згадує день, коли дізналась про смерть сина. "Вранці колишня невістка з онукою прийшли і сказали, що Женя загинув. Я чекала, коли його привезуть в Кропивницький. Сильно боялася моменту, коли його побачу. Я не пам’ятаю, як його ховали. Зустріла його однокласницю, яка давно не була Кропивницькому, бо була за кордоном. Іду і думаю, що зараз розповім йому".
Євген Тельнов має орден народного Героя України, орден Богдана Хмельницького, медаль за участь в Антитерористичній операції. Усі – посмертно. "Мій син загинув, інших смертей я дуже не хочу. Не хочу, щоб плакала чиясь мати, поховавши сина".
