28 липня у Кіровоградській області попрощалися із шістьма захисниками. Це Євген Павленко та Микола Лисенко з Олександрії, Олександр Надеждін з Ганнівки Петрівської громади, Віталій Фулга з Новоукраїнки, Анатолій Ладюков з Троянки Голованівської громади та Юрій Смішний зі Знамʼянки.
Євген Павленко
За інформацією, яку Суспільному надала речниця Олександрійської міської ради Юлія Марюхно, Євген Павленко народився 1 червня 1992 року в Олександрії, навчався у школі №20, продовжив навчання в політехнічному технікумі за спеціальністю «Комп'ютерна інженерія».
У жовтні 2011 року Євген розпочав службу за контрактом у 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців, після чого, з 2014 року, працював у сфері мобільного зв'язку.
У липні 2024 року Євген Павленко вдруге уклав контракт та доєднався до лав Збройних сил України, служив оператором безпілотних систем, мав відзнаку президента «За оборону України», відзнаку Міністерства оборони України «Хрест доблесті», відзнаку Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий Хрест» та нагрудний знак «Україна або смерть».
34-річний військовий загинув 19 липня 2026 року в Чугуївському районі Харківської області. Його поховали на військовому кладовищі.
Микола Лисенко
Микола Лисенко, за інформацією Юлії Марюхно, народився 7 грудня 1981 року в Олександрії, навчався у школі №7, закінчив професійно-технічне училище №7, де здобув професію столяра, після — працював на різних підприємствах.
У 2022 році Миколу мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив старшим водієм розвідувального взводу мотопіхотного батальйону.
43-річний старший солдат загинув 28 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання біля Рубіжного Харківської області. Як саме підтвердили загибель, у міські раді не повідомили. Поховали бійця на військовому кладовищі.
Олександр Надеждін
Про прощання з Олександром написали на Facebook-сторінці Петрівської селищної ради.
Боєць народився 12 травня 1986 року в селищі Токівське на Дніпропетровщині, з 2000 по 2009 рік навчався у місцевій школі, після школи почав працювати, отримав водійське посвідчення, посвідчення тракториста й слюсаря.
У 2014 році Олександр переїхав у Ганнівку, працював трактористом, а з 2019-го — машиністом бульдозера в кар'єрі та на відвалах виробничої дільниці дорожньо-будівельної техніки №65 гірничо-транспортного цеху №1 Північного гірничо-збагачувального комбінату.
У серпні 2024-го його мобілізували, він служив на посаді старшого водія аеромобільної роти 90-го батальйону 81-ї аеромобільної Слобожанської бригади десантно-штурмових військ у званні старшого солдата, брав участь у боях на Луганщині й Донеччині, зник безвісти під час виконання бойового завдання біля Стародубівки Донецької області.
Згідно з постановою слідчого Синельниківського райуправління поліції Дніпропетровщини від 23 липня 2026 року, 39-річний Олександр загинув 14 квітня 2026 року.
Віталій Фулга
На Facebook-сторінці Новоукраїнської міської ради повідомили про прощання із Віталієм Фулгою.
Боєць народився 10 січня 1989 року в Новоукраїнці, навчався у школі №8, після чого здобув професію будівельника-облицювальника у професійно-технічному училищі в обласному центрі, працював за фахом.
До лав Збройних сил України Віталія мобілізували у березні 2025-го, він виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.
Захисник загинув 30 квітня 2025 року на Донеччині. Відтоді його вважали зниклим безвісти. Результати ДНК-експертизи підтвердили загибель.
Анатолій Ладюков
Про прощання із Анатолієм Ладюковим Суспільному розповів голова Голованівської громади Сергій Цобенко.
З його слів, Анатолій народився 20 січня 1984 року в місті Костянтинівка Краматорського району Донецької області, після закінчення місцевої школи працював формувальником ковбасних виробів.
Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну Анатолій з родиною переїхав у село Троянка Голованівської громади та доєднався до лав Збройних сил України, служив оператором безпілотних літальних апаратів на Дніпропетровському напрямку.
Військовий загинув 19 липня 2026 року під час виконання бойового завдання біля села Великомихайлівка на Дніпропетровщині.
Юрій Смішний
У Facebook Знамʼянської міської ради повідомили про прощання із Юрієм Смішним.
Боєць народився 1 листопада 1973 року, служив старшим кулеметником бронеавтомобіля роти оперативного призначення у Національній гвардії України, помер 16 липня 2026 року внаслідок хвороби.
