У Кропивницькому планують затвердити межі водоохоронної зони й прибережної захисної смуги чотирьох річок: Інгулу, Грузької, Сугоклії і Біянки. Для цього потрібно виготовити проєкти землеустрою.
Про це йдеться на сайті Кропивницької міської ради. 27 липня там виклали проєкти рішень по кожній річці:
У всіх проєктах йдеться про те, що міський департамент містобудування та земельних ресурсів звернувся за дозволом до міської ради на виготовлення проєкту землеустрою. Якщо депутати на засіданні сесії дадуть такий дозвіл, то департамент повинен буде:
- замовити проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги річок на території міста Кропивницький;
- винести готовий проєкт на розгляд депутатів.
Мета — дотриматися законодавства України, не допустити порушення використання водоохоронних зон і захисних смуг, захистити річки від забруднення і засмічення. Відомості про межі водоохоронних зон внесуть до Державного земельного кадастру.
Суспільне поцікавилось у керівника пресслужби міськради Сергія Якуніна, чому межі водоохоронної зони й прибережної захисної смуги чотирьох річок не затвердили раніше. Він, з посиланням на директора департаменту містобудування та земельних ресурсів Романа Лунгола сказав, що проєкти — це результат протокольного рішення, ухваленого за результатами депутатського дня, присвяченого лютневому паводку в місті.
Затвердження меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги «перетворює» береги на території з чітко зафіксованим у земельному кадастрі особливим режимом використання. На практиці це дає місцевій владі та громаді прямі підстави зупиняти незаконне капітальне будівництво, демонтувати паркани, які перекривають людям доступ до води, та скасовувати рішення про роздачу землі. Окрім захисту від самозахоплення, це створює природний бар'єр проти замулення й отруєння річок, адже в цих межах заборонено розорювати ґрунт, вносити пестициди, скидати відходи та облаштовувати сміттєзвалища.
Що в законодавстві пишуть про водоохоронні зони річок й прибережні смуги
Терміни «водоохоронні зони річок» й «прибережні смуги» регулюють Водний і Земельний кодекси України. Водоохоронна зона — це природоохоронна територія вздовж річок, морів, озер та водосховищ, потрібна для захисту водойм від забруднення та збереження їхньої екосистеми. Всередині неї виділяють суворішу прибережну захисну смугу.
В Україні зовнішні межі водоохоронних зон, згідно зі статтею 87 Водного кодексу України, визначають тільки за спеціально розробленими проєктами
Прибережні захисні смуги мають визначені розміри, згідно зі статтею 88 Водного кодексу України. Їх встановлюють на берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний періодЦе фаза гідрологічного режиму річки, під час якої спостерігається найнижчий рівень та найменші витрати води. Цей стан триває щонайменше 10 діб і виникає внаслідок виснаження підземного живлення за відсутності дощів або танення снігу.):
- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше трьох гектарів — 25 метрів;
- для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше трьох гектарів — 50 метрів;
- для великих річок, водосховищ на них та озер — 100 метрів.
При цьому, за статтею 87 Водного кодексу, на території водоохоронних зон забороняється:
- використання стійких та сильнодійних пестицидів;
- влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;
- скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.
А в статті 61 Земельного кодексу вказали, що на території прибережних смуг забороняється:
- розорювати землю (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також займатися садівництвом та городництвом;
- зберігати і використовувати пестициди і добрива;
- влаштовувати літні табори для худоби;
- будувати будь-які споруди (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, а також спортивних, які не є об'єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
- влаштовувати звалища сміття, кладовища тощо;
- мити та обслуговувати транспортні засоби і техніку;
- випалювати суху рослинність.
За статтею 10 Водного кодексу України міські ради мають вжити заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. А за статтею 87 виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов'язані доводити до відома населення й підприємств щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.
Водночас за статтею 47 Водного кодексу люди можуть купатися, плавати на човнах, рибалити, напувати тварин, брати воду без застосування споруд або технічних пристроїв безкоштовно, без закріплення річок за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
