У Кропивницькому влаштували акцію з нагоди Дня вишиванки. Його учасники на подвір’ї Центральноукраїнського університету імені Володимира Винниченка узялися за руки й утворили обриси карти України.
Про це Суспільному розповіла співорганізаторка, керівниця молодіжного центру Єлизавета Вихрест.
За її інформацією, зібралися студенти й працівники університету. Вони тримали в руках натягнуті стрічки, які всередині карти сформували візерунок, схожий на вишиванку. Стрічки протягнули зі сходу на захід та з півдня на північ. Обрали червоний і білий кольори, бо вони найбільше зустрічаються у всіх вишивках українських регіонів, розповіла Єлизавета Вихрест.
"У цьому році хотілося створити щось унікальне, щось неповторне і те, що нас об’єднує, бо зараз такі часи буремні, що нам треба об’єднуватися. Ми хотіли спочатку просто натягнути стрічки, ніби вишити. Але потім ми зрозуміли, що буде класна ідея, якщо ми створимо живий кордон, і люди самі ж в цьому кордоні для себе "вишиють" якусь частину. Ми взяли білий колір як символ свободи і червоний як символ кохання або любові до чогось і до когось".
Зі слів Єлизавети Вихрест, День вишиванки важливий, щоб підкреслити єдність українців і їхню повагу до своєї ідентичності та історії.
"Особисто для мене день вишиванки, це день, коли ми згадуємо своє коріння. Коли ми згадуємо, хто ми і звідки ми, і нашу незламність. Бо коли нас намагаються вбити, знищити, код нації не знищується. І оцим флешмобом ми хотіли показати, що насамперед ми є незламні, коли об’єднані".
За даними керівниці центру, долучилися 150 людей. Одна з них — Тетяна Матвієнко.
"Сьогоднішня наша концепція — це єднання, і за допомогою стрічок ми відтворюємо карту України. Тобто завдяки таким заходам ми хочемо показати, що ми єдині і що ми є однією великою родиною. Ми на прикладі нашої університетської родини хочемо показати, наскільки наша Україна цвітуча".
Учасниця акції Тетяна Куценко одягнула вишиванку свого роду, якій 80 років.
"Тітка Марія вона віддала цю вишиванку, яку вишивала собі на весілля, а весілля не відбулося. Через те, що після війни було дуже мало чоловіків. І вона залишилась просто як пам'ять про дівоцтво".
"Це день, коли ми можемо зайвий раз, голосно, щиро заявити про те, хто ми є. Для нас як для викладачів першочергово — це момент патріотичного виховання, оскільки це невід’ємна частина освітнього процесу. І наша задача зберегти молодь. Зберегти молодь в Україні, для України", — розповіла учасниця Олена Нікітіна.
Ілона Крицька — студентка університету, яка теж долучилась до акції.
"Коли одягаю, я відчуваю себе, по-перше, українкою. Я і є українка, але тут, знаєте, такий дух український відкривається. І от саме незламна, вільна — от такі мої відчуття. І от сьогоднішні пісня, яка звучала, — це про наш народ. І я дуже рада, що відзначають саме такі свята в Україні. Воно об'єднує нас, ми як одне ціле".
Що відомо про традицію святкування Дня вишиванки
Всесвітній День вишиванки відзначають щороку у третій четвер травня. Святкування започаткувала у 2006 році студентка історичного факультету Чернівецького національного університету імені Федьковича Леся Воронюк. Вона запропонувала обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку до цієї ініціативи долучились декілька десятків студентів та викладачів факультету. Протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня. Почала долучатися українська діаспора, а також прихильники України, по всьому світу.
