У Кропивницькому просять фотографувати декоративну плитку на старих будівлях. Це потрібно для видання "Сто експедицій "Баби Єльки". Етнографічне обличчя Кропивниччини". Над ним працюють учасники проєкту "Баба Єлька".
Про це Суспільному розповіла завідувачка етнолабораторії "Баби Єльки", кураторка наукового напряму громадської організації "Баба Єлька" Світлана Листюк.
За її словами, учасники проєкту в експедиціях по області зібрали достатньо матеріалу в селах. Але бракує зображень з Кропивницького. Шукають світлини старих будинків, на яких було б видно оздоблення. Передусім цікавить декоративна плитка, якою обкладали будинки в другій половині ХХ століття. Переважно її виготовляли вдома, кустарним способом — з піску, цементу, гіпсу.
"Люди самі робили для неї форми, самі придумували візерунки і обкладали нею дім. Це були в ті часи, коли традиційні настінні розписи, якими прикрашали оселі, зникали й витіснялися як елементи націоналізму. А ось такі кахлі, така декоративна плитка допомагали й оздобити житло, й робили більш практичним догляд за оселею, бо не треба було її дуже часто мазати і білити. Також це зміцнювало стіни. Тобто це допомагало людям за невеликі гроші власноруч поліпшити і впорядкувати їхній житловий простір".
За словами Світлани Листюк, на плитці можуть бути різні візерунки — виноград, листки, ромби, квіти, птахи. Їх учасники проєкту бачили в селах регіону. Що залишилося в Кропивницькому, нині спрогнозувати важко. Старі будинки або зносять, або обкладають сучасними матеріалами. Наприклад, учасники проєкту "Баба Єлька" у своїх мікрорайонах і на тих маршрутах, якими ходять, не бачили таких помешкань, розповіла кропивничанка.
"Саме таких будиночків, які б викликали захоплення і підходили нам за етнографічними вимогами. Тому й вирішили звернутися до жителів Кропивницького, які ходять іншими вулицями, живуть в інших мікрорайонах. Ми розуміємо, що саме на таких вузеньких вуличках і зараз стоять старенькі хати, обкладені такими плитками. І поки їх ще не знесли, не побудували щось інше, ми дуже хочемо зафіксувати цю традицію і показати, що вона була не тільки в українському селі, а й в українському місті".
Світлана Листюк сказала, що важко припустити, у якому мікрорайоні можуть бути такі будинки. Сама вона колись бачила такий будинок біля Козачого острова.
"Там біля містка була така чепурна, маленька хатинка, обкладена кахлями з тюльпанами. Це було дуже красиво. І коли я нещодавно туди пішла, щоб її сфотографувати, то побачила, що тюльпанів уже немає, а будинок обклали червоною цеглою. Це теж красиво, але от момент зафіксувати ту автентику я втратила".
Учасники проєкту просять фотографувати загальний вигляд хати — з вікнами, дахом — і зробити крупний план окремого елемента — плитки. Саме в такому вигляді цей матеріал можна по-науковому опрацювати і десь в майбутньому використати. Також варто вказати адресу й по можливості ім'я, прізвище власників будинку й контактний телефон для зв'язку (щоб власники розповіли історію будинку, якщо знають, й дозволили включити фотографію в книгу). Окрім плитки, також можна фотографувати й інше оздоблення будинків, розповіла Світлана Листюк.
"Ми шукаємо саме плитку, але якщо люди готові ділитися інформацією про якісь гарні вікна, гарне різьблення, ми завжди готові до співпраці і відгукуємося. Наприклад, у нас в колекції є стара віконна рама, яку колись привезли з однієї з експедицій. Ми її виставили в себе в лабораторії. Вона привертає увагу людей, ми дуже нею пишаємося. А нещодавно до нас звернулися кропивничани, які хочуть нам передати старовинні двері. На жаль, простір нашого музею дуже маленький. Але якщо в нас є можливість хоча б зафіксувати річ на фото, то ми згодні і на таке".
За словами Світлани Листюк, планують, що кожне село в книзі буде представлене однією-двома фотографіями будинків. Скільки буде з Кропивницького, поки не знають. Це залежить від фотографій, які вдасться зібрати.
Окрім архітектури, для кожного села покажуть традиційну вишивку (на рушниках, підзорниках чи подушках), писанкарство (якщо є, бо його знайшли в 20 селах з понад сотні, куди їздили), старовинну фотографію (з людьми в традиційному одязі або планами села), традиційний весільний вінок, традиційний одяг, текст пісні з нотами до неї, кулінарні рецепти, спогади про місцеві танці і дитячі ігри. Також буде пряма мова людей без літературної обробки (з розповідями про Голодомор, розкуркулення, колективізацію, Другу світову, весільні чи якісь інші традиції). За словами Світлани Листюк, важливо показати говірку — як саме люди розмовляють у селі.
Надсилати фото плитки на будинках можна в приватні повідомлення сторінки "Баби Єльки в Facebook або в коментарі під цим дописом.
