Адвокат з Кропивницького Геннадій Чорногор у перший день повномасштабного вторгнення пішов добровільно у військкомат. До Дня українського добровольця, який Україна відзначила 14 березня, Суспільному розповів про своє рішення, мотивацію та підтримку дружини.
За даними з сайту Українського інституту національної пам'яті, День українського добровольця відзначають з 2017 року. Дату 14 березня обрали не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та поїхали на схід України.
Вранці 24 лютого 2022 року Геннадій Чорногор і його дружина Олеся прокинулися від гулу літаків, який не припинявся, розповів чоловік.
"Це була, якщо я не помиляюся, п’ята година ранку, коли почалося повномасштабне вторгнення. Дружина мене тоді розбудила. Сказала, що "Гєна, щось не те відбувається".
Чоловік того ж дня пішов до військкомату.
"Мотивація була лише одна — це діти, сім’я, їхній спокій, щоб вони жили тут в мирному спокійному місті".
За словами Геннадія, тоді в Кропивницькому чоловіки, які хотіли йти захищати країну, збирались на центральній площі, на вулицях міста, не чекали офіційних повісток, записувались у територіальну оборону, скаржилися, що їх не беруть до війська. Тоді власникам зброї дозволили патрулювати вулиці разом з поліцейськими.
"Коли ми прийшли до військкомату о восьмій годині, людей було дуже-дуже багато. Всі рвалися, всі були добровольцями. Кожен намагався першим прийти, записатися. У зв’язку із таким великим обсягом людей нам хтось із військових підказав, що є 121 бригада, ОБрТрООкрема бригада територіальної оборони. Тероборона вона на той час називалася. За 5-10 хвилин там були на місці і подали документи в стройову частину. Кожного з нас записали, розподілили".
З 2022 року і донині Геннадій служить в 121 окремій бригаді територіальної оборони. У її складі він воював на Херсонському напрямку.
"Тоді три куми і тесть — ми всі потрапили в комендантську роту, з якої почали свою службу. Якщо я не помиляюся, основну частину бригади вивели на Херсонський і Запорізький напрямки. Це кінець 22-го і початок 23-го року, займали лінію оборони, по-моєму, від Нікополя до Чорнобаївки. Це зона відповідальності була нашої бригади. Особисто я увесь час перебував на Херсонському напрямку".
Геннадій розповів, що у перші дні вторгнення з дружиною проговорили, як вона має діяти, якщо російські війська будуть наближатися до міста.
"Що якщо буде просування далі військ і сюди ближче почнуться бойові дії, то був побудований навіть маршрут — куди вона забирає дітей, садить в автомобіль і куди в яку точку переїздить".
Разом Геннадій та Олеся 21 рік, 19 — у шлюбі. За словами Олесі, нині вона пишається тим, що чоловік зробив вибір захищати країну. А в перші дні вторгнення була розгублена.
"Багато чоловіків моїх знайомих дівчат вивозили своїх жінок за кордон, у безпечні місця, своїх дітей, сім’ї. А в мене були такі змішані почуття між гордістю і нерозумінням: чого у мене так? Але ми з чоловіком поговорили, ухвалили таке рішення, що хотілося б дійсно жити в незалежній Україні і дітям потрібно прищеплювати правильні цінності, любити свою країну. І, звичайно, всі сумніви відразу відпали. Пишаюся батьком, пишаюся кумами, бо на це треба мати сміливість — піти в невідомість".
Поки чоловік воює, Олеся продовжує його адвокатську справу.
"Майже 13 років разом в юриспруденції. Ти вже багато чого знаєш і я почала робити багато моментів за нього. Так склалося життя, не потрібно ж було закидати юриспруденцію через війну".
Разом виховують дві доньки. Старшій 17, молодшій — 12, розповів Геннадій.
"Старша навчається в коледжі, вивчає іноземні мови, молодша у нас займається онлайн у зв’язку з тим, що вона хворіє, у неї онкологія. Хочеться швидше перемоги і вернутися назад до своєї діяльності і займатися тою любимою справою, якою я займався".
Улюблене місце родини для дозвілля — парк Перемоги. Коли Геннадій приїздить у відпустку, туди родина виходить на прогулянки.
