30 січня у місті Новоукраїнка Кіровоградської області під час акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти презентували "Книгу надії, віри та любові". Її зберігатимуть у місцевому музеї й кожен житель громади зможе прочитати цю книгу та зрозуміти, як живуть родини військових у період війни.
Про це Суспільному розповіла заступниця міського голови Новоукраїнки Людмила Білокоз.
За її словами, акції-нагадування ініціюють родини полонених та зниклих. Вони приходять з іменами та світлинами чоловіків, синів та батьків, які зникли безвісти чи перебувають у полоні.
Співініціаторка акції Вікторія Наєвська розповіла, що біля палацу культури в Новоукраїнці учасники акції створили інсталяцію зі взуттям та військовою формою – як нагадування про всіх, кого чекають вдома. А у презентованій книзі про військових, які перебувають у полоні або зникли на фронті, писатимуть їхні біографії та побажання рідним, які чекають їхнього повернення.
"Звісно, такі акції не допомагають у пошуках, але вони створюють розголос, підтримку, показують, що нас багато у цій біді. Сьогодні в нас важливий день – відкриття "Книги надії, віри та любові". Ідея створення книги – тому, щоб імена рідних ніколи не були забуті. Ми будемо від руки писати в книзі про кожного нашого рідного. Це пам’ять на роки про те, що сталося горе, про наших хлопців, і, дай Боже, що вони повернуться з війни чи з полону. Саме тому ми вирішили створити цю книгу".
Вікторія 25 місяців розшукує свого чоловіка, військового Олександра Наєвського. Він зник 9 грудня 2023 року на Куп’янському напрямку.
"Я досі нічого не знаю: зверталася, писала, їздила – жодного результату. У нас є донька, їй зараз вісім років. Коли її тато зник, їй було шість. До школи вона пішла без тата й щодня запитує, скільки ще чекати".
Табличку з написом: "Чекаю, тато. Вірю, що ти живий" тримала Наталія Гуралюк із села Захарівка. Її батькові Віктору 53 роки, від нього немає звісток з травня 2025 року.
"Всією родиною ми шукаємо свого тата Віктора Гуралюка. Він військовий з 5-ї окремої важкої механізованої бригади, пішов на війну 5 березня 2022 року. Він завжди говорив фразу "Танки бруду не бояться, а я не боюсь війни", тому пішов захищати нас і всю Україну".
Учасниця акції Дарина Макутіна сказала, що збираються двічі на місяць протягом року. Вона відвідує акції зі світлиною брата Сергія, який зник безвісти напередодні свого 40-річчя. Зв’язку з ним немає десять місяців.
"Після шпиталю, після тяжкого поранення він не залишився вдома, повернувся на війну. Сергій розумів, що він не повернеться, але пішов захищати нас всіх. На нього чекає мама, є діти. Він рано пішов працювати, завжди допомагав батькам, приїздив, ніколи про нас не забував".
За підрахунками заступниці міського голови Новоукраїнки Людмили Білокоз, до годинної акції долучились понад сотня людей.
