24 січня в селищі Олександрівка Кіровоградської області відбулася акція на підтримку військових, які безвісти зникли або перебувають у полоні. Люди зібралися о 10 годині на центральній вулиці селища, біля Алеї зниклих безвісти, яку відкрили в грудні й далі доповнюватимуть. Акцію назвали "Пора вимагати повернення".
Про це Суспільному розповіла співорганізаторка Тетяна Бондаренко.
За її словами, долучилися понад 60 людей з Олександрівської громади. Вони були з фотографіями рідних, прапорами бригад і блакитно-чорним прапором як символом безвісти зниклих людей. Їх у громаді майже 120.
"Щоразу на акції приходить більше людей. На першу в грудні зібралися восьмеро. Зараз уже 60. І машини цього разу, коли проїжджали, прямо голосно відгукувалися. Також влада нас дуже підтримала. З нами на акції виходить і заступник голови Василь Скляренко, і секретар селищної ради Тетяна Половенко. А після акції ми з ними зустрічаємося і ставимо питання. При цьому запрошуємо організації чи людей, які вважаємо за потрібне".
Учасники акції в Олександрівці зі світлинами рідних і блакитно-чорним прапором. Тетяна Жарська
Рідні вийшли на підтримку зниклих безвісти захисників. Тетяна Жарська
Рідні захисників. Тетяна Жарська
На акцію зібралися понад 60 людей. Тетяна Жарська
Любов Колісник розшукує рідного брата Дмитра Гончаренка. Він зник безвісти 25 листопада 2022 року в Кліщіївці Донецької області. Його мобілізували на початку повномасштабної війни, 9 березня.
"Дев'ять місяців він служив без відпустки. Коли захворіла мама, його пустили в відпустку. Він приїхав на сім днів. Але два дні дорога. Усього п’ять днів вдома він побув, попрощався й поїхав. Він розміновував об’єкти. А потім вони пішли на завдання, і всієї бригади немає. Ми нікого не можемо знайти — ні серед живих, ні серед мертвих. Удома його чекають мама, сестри, діти. І ми все одно надіємося, ми віримо".
Любов Колісник розшукує брата Дмитра. Тетяна Жарська
Наталія Русіна також вийшла підтримати військових та їхні родини. Вона не може повернути тіло сина Віктора. Він служив у батальйоні поліції особливого призначення.
"Він народився в 1996 році й помер 10 березня 2025 року в місті Торецьк, який нині повністю окупований. Є цьому підтвердження. Перед цим п’ять діб був тяжко поранений. Коли робили евакуацію, був дуже сильний обстріл і не змогли забрати його тіло. Зараз я звертаюся в усі інстанції, куди можливо. На акцію вийшла на підтримку свого сина, щоб все-таки нагадати, що потрібно всіх рідних повернути".
Рідні Віктора Русіна тримають його світлину. Тетяна Жарська
За словами Тетяни Бондаренко, акція тривала майже годину. Наступного разу планують зібратися через два тижні.
