У кропивницькому музеї мистецтв ліквідатор аварії на Чорнобильській атомній електростанції (АЕС) Ігор Філіпенко відкрив фотовиставку "Пронизані та обпалені Чорнобилем". 14 грудня в Україні відзначають День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії.
Аварія на атомній електростанції сталась 26 квітня 1986 року в місті Прип’ять Київської області. Два теплових вибухи зруйнували четвертий енергоблок. На даху почалась пожежа. Утворилася радіоактивна хмара. Вона накрила території сучасної України, Білорусі та Росії, більшу частину Європи, східну частину США. 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Майже 200 тисяч людей евакуювали з зон забруднення. 14 грудня 1986 завершили будувати саркофаг над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції.
За словами автора виставки, на світлинах є ті, хто був з ним у Прип’яті у квітні 1986 року після Чорнобильської аварії.
"Радіації немає. Її не видно, її не чуєш, а вона є. І "свистить" (мова про дозиметр – прим. ред.). На одному з фото – старшина нашої роти Олександр Веризуб. Він пройшов Афганістан, був досвідченим і у нього був бойовий дозиметр і він, коли почав міряти, а ми заїхали в Рудий ліс, а він був рудий. Міряє, а стрілки на самому великому (значенні – прим. ред.). Якби не поміряли, то ми б може тоді й не живі були. Він тоді нас звідти прибрав".
Ігор Філіпенко розказав, що фотографії – це спогади про зустрічі з побратимами у Києві та репортажі з місцевих акцій пам’яті з 2006 по 2024 роки. Презентував 19 світлин.
"Виставка шани, виставка спогадів. Це ті хлопці, які у перші дні, 26 квітня 1986-го вже були зі мною на станції: Вася Дмітрієв, Олег Босий, і Саша Любич. Саші Любича вже немає. Ми організували виїзд у 2011 році у наш полк. Зустрітись з однополчанами. Це ми зустрічаємось ті, хто були живі. Досі майже кожного місяця приходить сумна звістка, що хтось помер".
У квітні 1986-го, коли сталась аварія на Чорнобильській атомній електростанції, Ігорю Філіпенку було 19 років.
"Був у Києві, служив у першому спецполку міліції. Це субота, 6:00, люди сплять. Нас піднімають по тривозі "Ясен" і кажуть: "На станції пожежа". Ми їхали, як на війну. Коли ми проїхали десь 140 кілометрів, до Чорнобиля було трохи, колона стала. Нам кажуть, що вона атомна, що не просто горить, а вибухнула".
Разом з побратимами охороняв Прип’ять від мародерів. Розповів, що за чотири дні ліквідатори зазнали променевої хвороби.
"Нарядами обходили це місто, мертве місто. Ми заїхали у Прип’ять, станція ліворуч стояла і палала бордовим цвітом. А ми підіймаємось у розвозці і сидимо в костюмі, у протигазах, а напроти нас ідуть молодята. Там горить, вони ідуть. Ротний кричить: "Зняти протигази", щоб не було паніки. Ми отримали дози високі, нам записали так, щоб нас не демобілізували. У мене написано було майже 40 рентгенів. Нам казали, що 50 рентгенів – це все. У багатьох було і по 70, і по 80".
Виставка "Пронизані та обпалені Чорнобилем" триватиме до кінця грудня.
"На цих чорнобильців дивишся іншим поглядом. Ти розумієш, що вони були добровольці. Це війна, невидима війна, невидимий ворог. Зараз у нас теж хлопці воюють. Звичайні люди, як і тоді у 1986, пішли на захист своєї країни", – розповіла відвідувачка виставки Ірина Лягул.
Світлини з виставки Ігор Філіпенко планує подарувати музею мистецтв.
