За дев'ять місяців 2025 року у паліативному відділенні першого стаціонару кропивницької Центральної міської лікарні прийняли 247 пацієнтів. Торік відповідний показник становив 304. Українське радіо Кропивницького дізнавалось, яку допомогу надають паліативним хворимЛюдям з невиліковним прогресуючим захворюванням, яке обмежує тривалість життя і не може бути повністю вилікуване. у Кропивницькому, які можливості має медицина для поліпшення їхньої якості життя, як і де можна отримати паліативну допомогу.
Завідувач паліативного відділення Олександр Шишелюк розповів, що 60% хворих мають онкологічну патологію, а смертність пацієнтів відділення становить 40%.
За його словами, паліативне відділення на базі лікарні працює дев'ять років й розраховане на 15 місць. Щоб потрапити у відділення, потрібно отримати направлення від сімейного лікаря, оформлення на стаціонар потрібно буде чекати від дня до декількох тижнів. Середнє перебування на стаціонарі – 16-17 днів, максимум – два місяці. Понаднормове перебування пацієнта Національна служба здоров'я, сказав, не оплачує. Допомога полягає у підборі знеболення, навчання родичів догляду за пацієнтом, роботі з психологами та реабілітологами.
"Психологи працюють не тільки з хворими, а з їхніми родичами: як правильно себе поводити з хворими, як за ними доглядати, що їм треба говорити. Підбір знеболення – це мистецтво. Дуже складно буває у багатьох випадках, проблематично підібрати хворим знеболення. Можуть підібрати знеболення сімейні лікарі, але бувають випадки, коли не виходить, немає відповідного досвіду, тому вони відправляють пацієнтів до нас, і ми з цією задачею намагаємось впоратись".
Крім стаціонару є мобільний паліатив – паліативні бригади при поліклініках. Води допомагають пацієнтам вдома.
"Треба звернутись у поліклініку. Вони й зонди ставлять, й катетери, хірурги виїжджають, працюють з ними вузькі спеціалісти. На стаціонарі – складніші випадки. На стаціонарі ще працюють реабілітологи – бували випадки, що й ходити пацієнти починали з ходунками і їсти самостійно, без зонда. Тому паліатив – це не завжди кінець життя".
Досвід родички паліативних хворих
Донька й племінниця паліативних хворих з Черкаської області Світлана Лукомська вважає, що паліативна допомога в України перебуває на низькому рівні. З її слів, хворий та його родичі залишаються сам на сам зі своїми проблемами.
"Моя історія почалася у 2019 році, коли захворів мій батько. Він приховував від нас онкологічний діагноз. Про рак ми дізнались після його смерті. Йому було 63 й він відчував дуже сильний біль, плакав, просив вбити його, бо не міг терпіти".
Зі слів жінки, тоді про існування паліативної служби не знала.
"У батька були записи, що він звертався, що є пухлина у прямій кишці, але не доведена. Він вирішив не закінчували обстеження, відмовився від лікування. Що в нього рак – не довели, тому, зі слів сімейного лікаря, лікування хронічного болю йому не належить".
2024 року рак плевриТонка оболонка, один листок якої покриває легені, другий — вистилає внутрішню поверхню грудної стінки. Її основні функції — зменшення тертя під час дихання та допомога легеням розширюватись. діагностували дядькові Світлани.
"Його дообстежили. Ми звернулися у Черкаський онкологічний центр, там йому встановили рак плеври з метастазами у кістки й спинний мозок, направили у паліативне відділення. Там сказали, що якщо самостійно до них добрався, значить морфін не треба. У відділення його не поклали, призначили морфін у таблетках і дали п'ять ампул морфіну. Я написала про це у соцмережі, відгукнувся кропивницький онколог Андрій Гардашніков й ми вирішили їхати у Кропивницький".
На думку Світлани Лукомської, найбільша проблема для паліативних хворих – призначення адекватного знеболення.
"Дядько жив на п'ятому поверсі й казав, що вистрибне звідти, бо не міг терпіти біль. Кропивницький лікар онкоцентру Андрій Гардашніков глянув на призначення і запропонував просити через сімейного лікаря адекватне знеболення. Сімейна лікарка не дуже хотіла призначати наркотики, та нам вдалося отримати хоча б мінімальну кількість морфіну на деякий час, який міг хоч якось знеболювати".
Кропивницький онколог Андрій Гардашніков – про знеболення
Онколог Кіровоградського обласного онкологічного центру Андрій Гардашніков вважає, що і недообстежений пацієнт з сильним болем має отримувати знеболення.
"Якщо у людини є сильний біль, її зобов'язані стабілізувати. Але де-юре і де-факто в Україні не завжди збігаються. Якщо неможливо провести дослідження, щоб дізнатися, в чому причина болю – людину треба знеболити й повторно дізнаватись про подальше обстеження. Людина не має мучитись від болю".
На думку онколога, знеболення не є нагородою за лікування, його мають призначати саме для лікування болю.
"Лікування в сучасній онкології в усьому світі не може людині гарантувати, що вона буде довше жити, не може гарантувати одужання. Ми не маємо права й можливості примушувати до лікування. Ми маємо чесно людину проінформувати про шанси і дати людині вибирати".
Лікарі часто не призначають адекватне знеболення через побоювання, що пацієнт стане наркозалежним, вважає Андрій Гардашніков.
Що призначають для лікування болю в Україні
За словами завідувача паліативного відділення першого стаціонару Центральної міської лікарні Кропивницького Олександра Шишелюка, морфін в Україні недооцінений.
"Налбуфін не призначають більш як на три дні, бо цей препарат викликає звикання й чинить токсичну дію на організм людини. А морфін у нас призначають чи не в сотню разів рідше, ніж у Європі. Наші ж лікарі бояться звикання".
З січня 2025 року в Україні неможливо створити електронний рецепт на морфін, якщо доза, потрібна для пацієнта, перевищує 200 міліграмів на добу.
"Наші лікарі бояться перевірки правоохоронних органів та притягнення до відповідальності. Хоча я не чув про такі випадки, якщо йдеться про людину з підтвердженим діагнозом. А парадокс у тому, що за ненадання медичної допомоги кримінальна відповідальність є. Але лікарі бояться чинити за законом, а порушувати закон не бояться".
Андрій Гардашніков вважає, що обмеження на морфін слід скасувати.
Заступниця керівника міжрегіонального департаменту Національної служби здоров’я України Наталія Шуліка у коментарі Українському радіо Кропивницького сказала, що доза морфіну, яка перевищує 200 міліграмів на добу, може викликати зупинку серця.
"В стаціонарі, коли людина перебуває під наглядом медиків, це не так критично, як при наданні такого знеболення вдома, коли рідні можуть несвоєчасно зреагувати й надати невідкладну допомогу".
Соціальна підтримка паліативних хворих
У Кропивницькому паліативними хворими понад 20 років опікується благодійна організація "100% життя. Кропивницький", розповіла координаторка проєкту "Підвищення якості різноманіття та видів соціального захисту через розвиток соціальних послуг у громадах Кіровоградщини" Лілія Кузнєцова.
"Це люди, що живуть з ВІЛ, хворі на туберкульоз, люди з наркозалежністю, серед яких є й паліативні хворі. Організація є офіційним надавачем соціальних послуг".
Нині, з її слів, у регіоні реалізують проєкт "Підвищення якості, різноманіття та видів соціального захисту через розвиток ринку соціальних послуг у громадах Кіровоградщини", одним із напрямків якого є немедичний догляд та супровід людей, які потребують сторонньої допомоги.
"Багато з них і є паліативними хворими. Ми завжди йдемо за клієнтом, за його потребами".
Крім паліативної допомоги, у "100% життя. Кропивницький" допомагають із соціально-побутовими питаннями.
"Соціальні працівники щомісяця оцінюють потреби клієнта. Серед паліативних хворих у нас є люди, які живуть із ВІЛ. Їм привозять препарати антиретровірусної терапії".
За даними Лілії Кузнєцової, один соцпрацівник благодійної організації працює з 10-20 клієнтами. Кількість соцпрацівників залежить від завдань конкретного проєкту. В рамках проєкту "Підвищення якості, різноманіття та видів соціального захисту через розвиток ринку соціальних послуг у громадах Кіровоградщини" працюють з 19 паліативними хворими, усього клієнтів 190. Проєкт втілюють з цього року, тому порівняльної статистки немає.
