У Кіровоградській області в Гайворонському краєзнавчому музеї зберігатимуть інструменти чоботаря. Це чоботарський урізникІнструмент, який використовується для обробки, згладжування та полірування краю шкіряної підошви взуття після того, як її обрізали., коліщатко намічувальнеІнструмент, який використовували для намічування місць проколів., токмач (амбус)Інструмент, який використовують для полірування бокової поверхні взуття. та затяжні кліщі.
Про це Суспільному розповіла наукова співробітниця Гайворонського краєзнавчого музею Аліна Пилипенко.
З її слів, інструменти музею передав місцевий житель та краєзнавець Сергій Середюк.
"Ці інструменти використовував його дідусь Арсен Гівʼюк. Він був 1904 року народження й працював чоботарем у селі Джулинка Вінницької області, яке в 1924 році було районним центром".
Аліна Пилипенко розказала, що чоботарський урізник використовували для обробки, згладжування або полірування урізу, тобто краю, шкіряної підошви після обрізання.
Коліщатко намічувальне, сказала, використовували для намічування місць проколів.
"Токмач (амбус) призначався для вирівнювання, притискання, формування шкіри під час виготовлення або ремонту взуття. Також його використовували для забивання дерев’яної або металевої підошви до основи чобота, аби не пошкодити шкіру".
Аліна Пилипенко розказала, що затяжні кліщі чоботарі використовували для стягування та формування шкіри для взуття.
"Ці кліщі мають довгі, міцні губки, які дозволяли надійно захопити шкіру. Їх виготовляли з кованої сталі, що робило їх довговічними та міцними. Адже раніше пару взуття зберігали все життя. Воно було цінним і дорогим. Його приносили шевцям з надією, що ті зможуть повернути йому блиск й повернути до життя".
За інформацією Аліни Пилипенко, чоботарство в Україні було відоме ще з княжої доби Княжа доба — це період історії, що охоплює приблизно 9-13 століття. Тоді на землях сучасної України існувала держава під назвою Київська Русь, якою правили князі.десятого століття, коли шевця звали "кожом'яка (кожум'яка)" або "усмошвець".
"Кожомʼяка виправляв, тобто м'яв, шкіру, а "усмошвець" шив взуття з черевної шкіри тварин. Звідси й сучасна назва "черевики".
Також, з її слів, у колекції мають розвідний ключ-молоток першої половини 20 століття, який був у ремонтному комплекті для тракторів Fordson.
