27 жовтня 2025 року відзначають 143-тю річницю створення першого українського професійного театру у тодішньому Єлисаветграді, нині Кропивницький. У фоє будівлі театру розміщений гобелен ручної роботи, витканий 1982 року до 100-річчя театру. У планах театралів – використовувати його під час інтерактивних вистав.
Про це Суспільному розповів виконувач директора театру імені Марка Кропивницького Антон Меженін.
За його словами, на гобелені зображені засновники української професійної театральної справи Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті, Іван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, Марія Заньковецька, Микола Садовський та Ганна Затиркевич-Карпинська.
"Він сюжетний. Кропивницький, як засновник театру, тримає наш фундамент. Це дає нам сили енергетичні. А це значить, що він нас тримає й досі".
Перший український професійний театр заснував драматург, актор та режисер Марко Кропивницький. Нині мають ідею використовувати гобелен для інтерактивних вистав, сказав очільник театру.
"У нас є інтерактивна вистава "Марко Лукич ", під час якої можна оглянути весь театр, зокрема цей унікальний гобелен. Це може бути місце зустрічей, місце для фотографій".
Угорі гобелену, по довжині, є напис: "Театр – це не примха, а справжня школа, котра навчає на все добре і одвертає од лиха". Зі слів Антона Меженіна, гобелен створило подружжя художників Емілія Руденко та Анатолій Пунгін.
"Спеціально для нього зробили ткацький верстат, єдиний у своєму роді, унікальний. Крім корифеїв-засновників українського театру, вгорі зображені три музи – це саме ті музи, які на приміщенні театру, на даху. Тобто гобелен розказує не тільки про видатних театральних діячів, а й про сам театр Кропивницького".
Виготовляли гобелен упродовж року з вовни, в техніці ручного ткацтва.
Як виник перший професійний український театр
Все почалося 1876 року, коли російський імператор Олександр II підписав Емський указ про повну заборону українського письменства. Разом з Валуєвським циркуляром 1863 року він мав повністю витіснити нашу мову з культурної сфери. Згідно з його положеннями, були заборонені книжки українською, викладання у школах, концерти і театральні вистави.
Але вже 1881 року пункт Емського указу про заборону українських п'єс переглянули, але встановили обмеження: виступи українською чи польською мали йти лише після того, як актори виступлять із тією самою програмою російською. Проте цей крок "легалізував" існування українського театру.
Цим скористався Марк Кропивницький, завдяки якому вже з 10 січня 1882 року поставили п'єсу Шевченка "Назар Стодоля". Проте художній керівник залишився незадоволений фаховим рівнем більшості своїх акторів. Вочевидь, вони не змогли б впоратися з амбітними завданнями Кропивницького.
Друга спроба втілити мрії Кропивницького розпочалась восени 1882 року. Марко Лукич в Єлисаветграді зібрав трупу під назвою "Товариство акторів". До його складу входили брати Тобілевичі (псевдоніми: Івана – Карпенко-Карий, Миколи – Садовський, Панаса – Саксаганський), Михайло Старицький, Єфросинія Зарницька, Марія Заньковецька та інші. Театр був професійним, адже усі артисти, крім природних голосових даних, мали ще й професійну підготовку.
За понад 155 років у будівлі театру відбулось 11 реконструкцій.
