Цьогоріч у серпні на Кіровоградщину переїхали та оселились майже півтори тисячі людей з прифронтових і областей де тривають бойові дії. Серед них – 185 евакуйованих з Донецької області. Людям надають житло в місцях тимчасового проживання у всіх громадах області, допомагають відновити документи й працевлаштуватися.
Про це Суспільному розповіла заступниця директора департаменту соціального захисту обласної адміністрації Олена Михальченко. Евакуація триває.
"Ми приймаємо людей з Павлоградського хабу Дніпропетровської області. Вони евакуюються з Донецької області. Це Добропілля, Білозірська, Покровська громади. Невеликі групи прибувають. В основному їх довозять до громад автобусами".
Громада, яка приймає переселенців, організовує зустріч.
"Визначені, хто буде зустрічати. В перші дні організовують харчування, тому що люди з дороги і це необхідно. За потреби також надають психологічну та медичну допомогу".
Понад 100 людей у серпні поселили в Голованівському районі.
"Також є громади, які приймають у Кропивницькому та Новоукраїнському районах. Поселяємо ми їх в місця тимчасового проживання. Це 76 об’єктів на 2797 місць. Якщо люди приїжджають самостійно, а таких з початку серпня понад 1300, то їдуть до знайомих чи друзів. Вони знають, куди хочуть поїхати".
Нині в 31 громаді регіону для поселення мають 120 вільних місць, розповіла Олена Михальченко.
"Це в основному місця в селах. Зараз наші громади опрацьовують питання щодо розгортання додаткових місць для проживання переселенців. Це облаштовують житло у приватному секторі в громаді й додаткові місця в місцях тимчасового проживання".
Евакуйованим, за її словами, окрім надання житла, допомагають з оформленням документів. Після евакуації, пояснила, людині потрібно взяти довідку про взяття її на облік у центрі надання адміністративних послуг. Облік є обовʼязковим.
"Державна допомога на проживання переселенців не змінилась. Це дві тисячі гривень на одну людину. Якщо це дитина або людина з інвалідністю, то допомога – три тисячі гривень. Також громадська організація "Право на захист" виплачує допомогу евакуйованим – 10 тисяч 800 гривень на одну людину. Якщо, той, хто її не отримав у хабі в Павлограді, приїжджає до нас – громада формує список та передає благодійній організації. Також Червоний Хрест та "Десяте квітня" надають гуманітарну допомогу".
Нині, зі слів заступниці департаменту соціального захисту, на Кіровоградщині проживають понад 83 тисячі переселенців.
Як живуть переселенці у селі Хмельове
60-річна Лариса Дзіна – переселенка з Донецької області. 15 серпня із сином Андрієм евакуювалась з села Золотий Колодязь Покровського району. З 19 серпня живуть у селі Хмельове Смолінської громади на Кіровоградщині.
"Сказали: "Якщо хочете жити, швидко зберетесь, бо через годину тут буде "гаряче". Ми схопили документи й в сумку кинули. Але за годину хіба зберешся? Треба швидко тікати та йти пішки до найближчого міста".
Жінка розповіла, що з села, де не вціліла жодна будівля, виходили пішки. Йшли понад 20 кілометрів, ховаючись від російських дронів під деревами.
"Поруч стояв сусідський будинок, він згорів. Навпроти – теж згорів. Магазин завалений. У церкві купол впав. Взагалі нічого святого, росіяни навіть по церкві б’ють. В Костянтинівці, там де квартира, пів будинку немає. Туди немає сенсу повертатись. А в селі я не можу додзвонитись, може й будинку немає, хто його знає. Хочеться дуже додому, а як воно буде, хто знає".
Андрію Дзіні – 37 років. Перед евакуацією п’ять днів жили з матір'ю у підвалі, згадує чоловік.
"Не було світла та інтернету. Води теж не було. Кожні 10-15 хвилин прилітали скиди. По 10-15 шахедів за ніч, не рахуючи малих дронів. Коли росіяни почали ближче підходити, були керовані авіаційні бомби (КАБи). Виходиш з підвалу, до прикладу, в туалет і чуєш автоматні черги зліва і з права. Шахед, якщо почув, то встигаєш забігти сховатись у погріб. КАБи взагалі не чутно. Коли хлопці зайшли, кажуть, що військові по рації передали, що будуть виходити цивільні й щоб коридор був".
Житло для переселенців в селі Хмельове облаштували на другому поверсі приміщення амбулаторії. Після евакуації в серпні тут поселили чотирьох людей із Донецької області. Умови у гуртожитку влаштовують, бракує побутових приладів на кухні, розповіла Лариса Дзіна.
"Є плита на чотири конфорки. Холодильник теж, але він забитий повністю. Треба ще один холодильник і ще одну плиту".
Всього з грудня 2024 року у селі Хмельове проживають 48 переселенців, розповів староста села Олег Шамара.
Як живуть переселенці у селі Тишківка
У серпні в селі Тишківка на Кіровоградщині поселили 17 евакуйованих з Донецької області, розповів заступник сільського голови Олександр Комар. Гуртожиток для проживання переселенців облаштували у жовтні 2022 року в приміщенні лікарні, на другому поверсі.
"Немає терміну проживання, люди заїхали і живуть. В приміщенні робили ремонт. На облаштування Тишківська сільська рада виділила до 300 тисяч гривень й надали допомогу матеріалами".
Приміщення розраховане на 49 людей, нині проживає 31.
"З 24 лютого 2022 року до нас в громаду заїхало 546 внутрішньо переміщених людей. З них 70 дітей. На сьогодні проживають 293 людини".
Планують облаштувати житло на 40 місць. Для цього ремонтуватимуть ще одну будівлю.
"Там потрібен ремонт опалення, водогону та водовідведення. На 2025 рік в бюджеті не передбачили витрати на додаткові резервні місця, але будемо працювати з депутатами і знаходити гроші, щоб швидше зробити ремонт. Шукаємо донорів та організації, які б нам допомогли зробити належні умови для переселенців, які до нас приїдуть".
У селі Тишківка з 16 серпня проживає родина з міста Добропілля Донецької області. Геннадій Ноздряков розказав, що перед евакуацією пережили з дружиною обстріл.
"Дивились телевізор, він потух і жінка каже: "Піду в іншу хату". Вона тільки до порогу дійшла, а я чую КАБ. Я впав. Мені диваном передавило руку, добре, що я на колінах стояв і було чим дихати. Втратив свідомість, але не на довго. Дружина почала мене звати з-під цегли. Десь три з половиною години там пробув, надихався штукатурки. У жінки вся спина була в порізах".
Після цього подружжя вирішила виїжджати.
"Мене відкопали, надали медичну допомогу і в Павлоград. Звідти нас у Тишківку відправили. Виходу не було. Як ми виїхали, на другий день почали брати місто у кільце. Думали, що умови ще гірше будуть, але нам тут сімейну кімнату дали. Є всі умови й ми ні на що не ображаємось".
Переселенець Андрій Сухомлинов евакуювався на Кіровоградщину з міста Добропілля Донецької області.
"Не було води, світла, зв’язку. Вночі постійно бахкало: поруч було і через будинок. Двері на балкон ми не закривали, щоб не вилітало скло, бо об 11-12 ночі починались прильоти. Якщо щось близько гуділо, то в коридорі ховався. Казали навпроти вікон не стояти, щоб склом не поранило. Страшнувато було, так. Довелось виїжджати. Багато не взяв: документи й що встиг".
Переселенка з Добропілля Марина Биліменко розповіла, що собака на прізвисько Батон – найцінніше, що встигла забрати з дому.
"Ми з ним живемо п’ять з половиною років, звичайно, ми забрали його. Не залишили його під обстрілами".
Рішення про евакуацію жінка ухвалила після нічного обстрілу.
"До 2025 року ми жили й працювали. Як вони почалось по п’ять, шість обстрілів вдень і вночі, то я сказала: "Все, записуємось на евакуацію". Записались, сказали, що заберуть з 10-ї до 15-ї. Пройшло три години, а нас не забирають. Я подзвонила, а мені кажуть: "За вами послали авто, воно потрапило під обстріл". Стою в коридорі й тримаю собачку, це було дуже страшно".
У місті, розповіла Марина Биліменко, не було води й електрики.
"Ходила в магазин через колії та просила, щоб зарядили телефон. За водою ходили до колодязя. Принесли літрів 20 і що далі? Це пів години туди і пів години назад. Коли виїжджали, були одні на наш мікрорайон, нікого не було ні у двоповерхівках, ні поруч".
Вдома жінка працювала продавчинею, нині у пошуках роботи й стала на облік у центр зайнятості.
