4 липня у Кропивницькому попрощалися з бійцями, які загинули на російсько-українській війні. Це 47-річний солдат Андрій Гінкул, 38-річний молодший сержант Денис Гончаренко та 49-річний молодший сержант Юрій Полянський. Дорогою на Далекосхідне кладовище траурний кортеж зупинився біля площі Героїв Майдану перед загальнонаціональною хвилиною мовчання.
Про це повідомив кореспондент Суспільного.
Про бійців під час прощання розповіла вчителька кропивницької гімназії Наталія Макарова.
Андрій Гінкул народився 18 січня 1977 року у місті Кропивницький. Навчався у загальноосвітній школі № 8, нині ліцей природничих наук.
З дитинства захоплювався технікою, мотоциклами, автомобілями, це захоплення стало справою його життя. Строкову військову службу проходив у лавах Міністерства надзвичайних ситуацій України. Після її закінчення працював водієм на різних підприємствах області.
У серпні 2024 року Андрія Гінкула мобілізували до лав Збройних сил України. Пройшов навчання та служив механіком-водієм механізованого відділення у складі 23-го окремого мотопіхотного батальйону "Хортиця". Захищав Україну на Донецькому напрямку.
Солдат Андрій Гінкул загинув 6 жовтня 2024 року біля села Григорівка Бахмутського району Донецької області. З того часу вважався зниклим безвісти. Загибель захисника підтвердила ДНК-експертиза. Йому було 47 років.
У чоловіка залишились мама та брат.
Денис Гончаренко народився 12 березня 1987 року у місті Кропивницький. Навчався у школі №18, нині ліцей науковий. З юних років займався різними видами єдиноборств, але віддав перевагу боксу. Після школи навчався на юридичному факультеті Кіровоградського кооперативного фахового коледжу економіки і права імені Сая.
Строкову військову службу пройшов в окремій президентській бригаді імені Гетьмана Богдана Хмельницького. Після її закінчення працював у різних будівельних компаніях.
З початком повномасштабної війни, у листопаді 2022 року, Денис Гончаренко став на захист України. Служив у складі 37-го окремого мотопіхотного батальйону "Запоріжжя" 56-ї окремої мотопіхотної бригади на посаді командира міномета. Воював на Запорізькому та Донецькому напрямках. Брав участь у боях за місто Запоріжжя, Гуляйполе, Соледар, селище Первомайськ та місто Часів Яр.
Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій. Серце молодшого сержанта Дениса Гончаренка зупинилося 24 червня 2025 року у місті Краматорськ, Донецької області. Йому було 38 років.
У чоловіка залишились брати та сестри.
Юрій Полянський народився 19 липня 1975 року в селі Степанівка на Кіровоградщині. Навчався в Верхньоінгульській школі. У 1993 році здобув професію газозварювальника у Кропивницькому регіональному центрі професійної освіти імені Єгорова.
Повернувшись до рідного села, працював у радгоспі. Відслуживши строкову службу у Луцьку, він продовжив захищати порядок у мирному житті у спецпідрозділі "Титан". Згодом працював в інкасаційній службі банку. Пізніше водієм у Кропивницькому в обласній прокуратурі та Кіровоградській обласній державній адміністрації.
З початком повномасштабної війни став до лав 15-го мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України. З березня 2023 року служив інспектором прикордонної служби — техніком-водієм транспортної групи.
Боронив Україну на найгарячіших напрямках бойового зіткнення у Сумській та Харківській областях. Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій. Молодший сержант Юрій Полянський загинув 28 червня 2025 року поблизу села Писарівка Сумської області. Йому було 49 років.
У бійця залишились дружина та вітчим.
Поховали захисників на Алеї Слави Далекосхідного кладовища.
