20% працівників Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області – люди пенсійного віку, їм 60 і більше років. Суспільне дізнавалось про навантаження працівників та які умови їм пропонують.
Директор Центру Андрій Табачук розповів, що підрозділах Центру працюють 800 людей, серед них лікарів та парамедиків пенсійного віку – 15%, усього працівників-пенсіонерів – 20%.
"Коли йде на пенсію двоє фельдшерів, то фактично зникає одна бригада. Лікар отримує, мінімум, 20 тисяч гривень, інтерн – майже 18 тисяч, парамедики – мінімум, 13,5 тисяч".
Зі слів керівника центру, заохочують працівників кар’єрним зростанням та преміями, але мають і вимоги до них.
"Стресостійкість має бути неймовірна. Одна успішна реанімація – це премія, п’ять тисяч гривень додатково до всіх виплат. І ми плануємо збільшувати цю суму. Це складно, це 40 хвилин роботи".
Зі слів Андрія Табачука, нині на фронті перебувають 48 працівників Центру.
"Бракує молоді для заміни"
Медичний технік бригади з Кропивницького Павло Шаповалов розповів, що його завдання – довезти лікарів на екстрений виклик менш як за десять хвилин. Знімальна група Суспільного побувала з бригадою на виклику, на який доїхали за шість хвилин. Рятували жінку без свідомості, сказала лікарка невідкладних станів Людмила Катрун.
"Гіпоглікемічна кома. На цукровий діабет багато років хворіє. Зараз уже в свідомості, все нормально".
Зі слів 68-річної лікарки, на "швидкій" вона працює 39 років.
"Бувають різні виклики. Важкі бувають, з інфарктом везли. Була зупинка серця нам в машині. Але довезли, все було нормально".
Зі слів Людмили Катрун, вона замислюється над пенсією, але бракує молоді для заміни.
"Ми йшли в медицину, бо нам це подобалося, це було наше. Бабусі, дідусі – я отримую задоволення від спілкування з ними".
Парамедикиня Ірина Бондаренко в екстреній медицині з 17 років. За її словами, працює з 5 липня 1975 року, цього року відзначатиме 50-річний професійний ювілей.
"Життя пройшло тут. Якби я уявляла себе без цієї роботи, вже б давно розрахувалася, уже б сиділа вдома на пенсії".
Якщо стаються обстріли, завжди готова вийти на допомогу колегам, навіть коли не на зміні, сказала парамедикиня.
"Чекаєш, що тебе можуть викликати з дому, коли формують більше бригад, залежно від кількості постраждалих. Війна – це завжди страшно. Головне – згуртувати людей, щоб не було паніки".
65-річний Павло Шаповалов працює водієм "швидкої" 14 років. Нині його посада називається "медичний технік".
"Такий час, що потрібно допомагати. Інакше неможливо з воєнним станом. Ми і на евакуацію їздили у Запоріжжя декілька разів. Були й обстріли".
За інформацією керівника Центру екстреної меддопомоги, цього року на роботу до них прийшли четверо випускників.
