Жителі Кіровоградської області можуть ставати наставниками для дітей-сиріт, які перебувають в інтернатах. Наставники допомагатимуть соціалізуватися й готуватися до дорослого життя. У травні в Україні у першому читанні проголосували за законопроєкт "Про наставництво".
Про це 18 червня на брифінгу в Кропивницькому розповів радник голови Миколаївської обласної військової адміністрації, президент Асоціації наставництва для дітей та молоді Павло Шульга.
За його словами, наставництво — це можливість підтримати дітей-сиріт віком від 10 чи 18 років. Їх беруть у родини менш охоче, ніж малих дітей, тому підлітки частіше залишаються в інтернатах.
"Ми хотіли б, щоб ці діти мали дорослого друга, який би підтримав на певному етапі, щоб підлітки в доросле життя вийшли соціалізованими. Бо, як правило, 60-70% таких хлопців з інтернатних закладів потрапляють в місця несвободи. А дівчата, як правило, дуже рано вагітніють і залишають свою дитину в будинку дитини. Ми таким чином відстежили вже чотири-п'ять поколінь, коли прабабуся віддала бабусю і так далі. Тобто ми хочемо розірвати це замкнене коло".
При наставництві дитину не влаштовують в родину. Наставники підтримують її в інтернаті, приходячи до неї щотижня, розповіла під час брифінгу національна тренерка з програми "Наставництво" Олена Шульга.
"Цій дитині потрібно надійне плече, надійний дорослий. На початках більшість дітей мовчать. Вони не діляться своїм життям й просто спостерігають за наставником. У нас було дуже багато таких історій. І наставнику треба було просто посидіти поряд, запропонувати пограти в якусь гру чи піти погуляти на вулиці. А потім, коли, наприклад, у хлопця Максима був випускний, він запросив свого наставника і сказав: "Я дуже вдячний тобі за те, що ти був завжди поряд". Хоча він ніколи йому нічого не розповідав, але для нього це означало, що його не кинули й до нього стабільно приходять дорослі".
За словами Олени Шульги, щоб стати наставником, потрібно звертатися в центр соціальних служб. Там охочі заповнюють заяву й після цього починають збирати пакет документів. Потрібні медична довідка, довідка про несудимість, паспортні дані. Після цього людину направляють на чотириденне навчання в обласному центрі соціальних служб.
Також долучаються неурядові організації, допомагаючи проводити тренінги. Після цього тренінгу центр соціальних служб пише висновок, чи може ця людина бути наставником, і підбирають пару "наставник і дитина". Це робить комісія.
Представники закладу розповідають про потреби, які є у дитини, а представники центру — що вони знають про наставника, які він має сильні сторони й чим може допомогти цій дитині. Після цього в них відбувається встановлення контакту до трьох місяців.
"І якщо дитина каже, що вона згодна й хоче, щоб до неї цей наставник приходив (а ми завжди йдемо не за дорослим, а саме за дитиною), то потім після цього йде підписання тристороннього договору. Це наставник, центр соціальних служб і заклад, який несе відповідальність за цю дитину. І наставник відвідує цю дитину. Це має бути доросла, сформована людина (і 60-річна, і 20-річна), яка може стабільно приходити до цієї дитини й стати для неї прикладом входу в самостійне життя", — розповіла Олена Шульга.
За словами Павла Шульги, наставництво розвинене в Бразилії, Конго, Франції, Німеччині й Польщі.
Що відомо про наставництво в Україні
Наставництво в Україні запровадили змінами до Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" у 2016 році. Це добровільна безоплатна підтримка дитини, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
14 травня 2025 року Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт №13200 "Про наставництво”. За інформацією з парламентського сайту, категорії дітей, у яких можуть з'явитися наставники, розширили. До прикладу, наставники можуть бути в дітей і молодих людей, що перебувають у складних життєвих обставинах.
Підписуйтесь на Суспільне Кропивницький у Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber та TikTok.
