У Кіровоградській області попрощалися з бійцями, які загинули в російсько-українській війні. У селищі Олександрійське поховали Дмитра Токаря, в Олександрівській громаді – Вадима Хоменка, у місті Гайворон – Сергія Гринюка, у селищі Устинівка – Миколу Пихтіна, у селищі Петрове – Сергія Кокоуліна.
Дмитро Токар
За інформацією міського голови Олександрії Сергія Кузьменка, Дмитро Токар народився 14 квітня 1993 року в селищі Олександрійське. Середню освіту здобув у школі №14. З дитинства займався кіокушинкай карате, мав звання кандидата в майстри спорту та був Чемпіоном України.
Навчався у Харківському національному університеті внутрішніх справ за фахом правоохоронна діяльність та спеціальністю дільничний інспектор поліції. Працював дільничним у Харкові.
У січні 2023 року був призваний на військову службу. Воював в Андріївці, Кліщіївці та Костянтинівці, був учасником Курської операції.
За період військової служби нагороджений: нагрудним знаком "Хрест хоробрих" від Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, медаллю Міністерства оборони України "Захиснику України", медаллю "За оборону рідної Держави" та нагрудним знаком "Ветеран війни".
Лейтенант Дмитро Токар загинув 11 серпня 2024 року біля села Кремʼяне Курської області Російської Федерації. Йому був 31 рік.
Вадим Хоменко
Вадим Хоменко народився 15 листопада 1996 року у селі Нова Осота Олександрівського району (нині Кропивницький район – ред.). Працював трактористом у фермерському господарстві. Був учасником антитерористичної операції та операції об'єднаних сил.
У 2024 році підписав контракт на службу в Збройних силах України. Вважався зниклим безвісти. Загинув 25 травня 2025 року біля села Греківка Сватівського району Луганської області.
Поховали Вадима Хоменка у рідному селі Нова Осота, йому було 28 років. Про це написали на Facebook-сторінці Олександрівської селищної ради.
Сергій Гринюк
Сергій Гринюк народився 25 травня 1982 року у місті Гайворон. Після закінчення школи здобув фах столяра.
У 2005-му відкрив власну справу —майстерню з пошиття та ремонту взуття. У 2009 році одружився, став батьком двох дітей — доньки та сина.
13 грудня 2024 року підписав контракт із третьою штурмовою бригадою. Служив кулеметником на Харківському напрямку. У квітні-травні 2025 року проходив навчання на бойового медика. Боєць загинув 4 червня поблизу села Новий Мир Ізюмського району Харківщини.
Поховали Сергія Гринюка на місцевому кладовищі у Гайвороні, йому було 43 роки. Про це повідомили на Facebook-сторінці Гайворонської міської ради.
Микола Пихтін
За інформацією Устинівської селищної ради у Facebook, Микола Пихтін народився 22 вересня 1975 року у селищі Компаніївка Кіровоградської області. Дитинство і юність минули в Устинівці. Після закінчення школи працював різноробочим на об’єктах будівництва та за кордоном.
На службу до Збройних сил України чоловіка мобілізували у 2022 році. Загинув 26 лютого 2025 року у Донецькій області.
Поховали Миколу Пихтіна на кладовищі у рідному селищі Устинівка. У бійця залишилися дружина, доньки і син. Йому було 49 років.
Сергій Кокоулін
Сергій Кокоулін народився 26 серпня 1980 року. Після закінченя школи здобув професію "Тракторист – машиніст". Працював у різних організаціях.
Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем пішов захищати Україну. У квітні 2023 року став до лав 57 окремої мотопіхотної бригади ЗСУ. Мав позивний — "Скороход". Пройшов важкі бої на Донеччині, зокрема під Бахмутом, пережив контузію, довге лікування в шпиталях Одеси, Харкова, Львова.
Сергій Кокоулін помер 8 червня дорогою додому після проходження військово-лікарської комісії. Як заповідав боєць, поховали його у Петровому біля могили батька. У захисника залишилась дружина. Йому було 44 роки. Про це написали на Facebook-сторнці Петрівської селищної ради.
Підписуйтесь на Суспільне Кропивницький у Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber та TikTok.
