У Кіровоградській області до Олександрійського міського музейного центру імені Антоніни Худякової передали колекцію цегли й кахлів. Вони були частиною старого будинку. Їх приніс у музей місцевий житель.
Про це Суспільному розповіла головна зберігачка фондів музейного центру Тетяна Вальчишена.
За її словами, будинок розташовувався в Олександрії біля перехрестя вулиць Сокальського і Студентська. Він зруйнувався і його зараз зносять, щоб на тому місці побудувати нову будівлю. Олександрійця Віктора Ніколенка зацікавила цегла зі стін будинку і кахлі, якими була облицьована піч. Він відібрав декілька зразків і приніс у музей.
"Це друг нашого музею. Він цікавиться краєзнавством і коли знаходить цікаві речі, дарує їх нам. Його батько й дід працювали в шахтарській промисловості, і він дуже багато матеріалів передав нам якраз про шахтарське минуле. Цього разу приніс п’ять різних видів цегли й три види кахлів".
На предметах є клейма, за якими можна встановити виробників. Це все підприємства кінця 19 століття й початку 20. На кахлях видно, що їх виготовили на заводах промисловців Лур'є і Яхніна. Ці підприємства були розташовані на території нинішньої Білорусі, у місті Славгород (до 1945 року воно мало назву Пропойськ).
Цегла — з заводів в різних містах, розповіла Тетяна Вальчишена.
"Цікаво, що при будівництві (чи, можливо, вже перебудуванні) однієї хати використали щонайменше п'ять різних видів цегли. І вони різних виробників. Цегла різна за товщиною. Можливо, для внутрішніх стін потрібні були менші цеглини, для зовнішніх — більші. А взагалі це рідкість, якщо старовинна хата побудована із цегли. Переважно основа робилася з соломи й очерету на жердинах, а потім це глиною валькувалося. І якщо це цегляний будинок, то, можливо, там жили заможні люди".
За словами Тетяни Вальчишеної, коли музейники почали розповідати про колекцію в соцмережах, їм почали у коментарях підказувати історики й краєзнавці, хто виробники цієї цегли. Літери Т.Б. означають "Товариство БерґенгеймаЕдвард Берґенгейм — харківський промисловець шведського походження, засновник "Товариства з виробництва вогнетривкої цегли, гончарних виробів барона Е. Е. Берґенгейма".". Це підприємство з Харкова 19 століття.
Цеглина з літерами Х.Н. може вказувати на Харківсько-Миколаївську залізницю. Їй підпорядковувався цегельний завод на станції Долинська (територія нинішньої Кіровоградщини). Цифри можуть вказувати на номер партії.
Є також цеглина з латинською літерою Z, і це також пов'язує її з залізницею. Схожу цеглину музейники мають у колекції — з неї була побудована залізнична станція на станції Королівка біля Олександрії.
"Принаймні дві цеглини з будинку причетні до залізниці. Тобто або ж там жив залізничник, або ця людина мала доступ до будівельних матеріалів від залізниці", — припускає Тетяна Вальчишена.
За інформацією Тетяни Вальчишеної, для старовинної цегли не існує каталогів, які є, наприклад, у нумізматиціНумізматика — колекціонування й вивчення монет. чи філателії.Філателія — колекціонування й вивчення знаків поштової оплати й документації: марок, етикеток, штампів, конвертів.Це ускладнює пошук інформації
"Там треба знати, де шукати. Зацікавлені люди розповіли, як розшифровуються ці букви, й доповнили наші знання. Загалом це показує нашу історію, з якими фірмами й географічними місцями мала торгівельні зв'язки Олександрія того часу", — розповіла музейниця.
За її словами, колекцію виставили в музеї на вітрині. Також там є зразки, принесені раніше, — цегла, кахлі, черепиця. Усього їх пів сотні.
Підписуйтесь на Суспільне Кропивницький у Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp та Viber.
