Пекли паски з "Маминою молитвою" та передали їх військовим у шпиталь. Так перед Великоднем волонтерки із села Пашківці Старокостянтинівської громади, що на Хмельниччині, вирішили підтримати захисників, які лікуються після поранень.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла староста Пашковецького старостинського округу Ірина Кондратюк.
За словами старости, волонтерки допомагають фронту з перших днів повномасштабного вторгнення. Минулого року смаколики передавали на фронт. Цьогоріч вирішили навідати поранених захисників. Окрім пасок передали й інші гостинці.
"Ми готуємо 20 пасочок, для наших поранених хлопчиків, які лікуються в нашій територіальній громаді, окрім цього ще буде домашня ковбаска, фрукти, кава, цукерки".
Волонтерка Тетяна Багінська розповіла, що п’ятеро господинь випікали паски у себе вдома, поєднуючи старовинний родинний рецепт господині з елементами сучасної випічки.
"У давнину жінки додавали до паски консервовані у власному соку вишні, а сьогодні частіше використовують родзинки та цукати. Цьогоріч випікали паску за рецептом Ольги Скоц: у тісто клали яйця, молоко, цукор, борошно та ванільний цукор. Зверху змащували яєчком, але замість сучасної глазурі прикрашали, як колись — фігурками з прісного тіста: листочками, квітками".
Тетяна зазначила, що для військових збиратимуть традиційний великодній кошик.
"Хочемо, як було раніше: коли йшли до церкви, клали до кошика паску, крашанки та кільце ковбаси".
Волонтерка наголосила, що крашанки робитимуть традиційні — в натуральних барвниках.
"Спочатку варимо настояні гілочки вишні, потім додаємо лушпиння цибулі — його також проварюємо й настоюємо. У цей відвар опускаємо яйця для фарбування".
З її слів, перед випіканням читали молитви, першою була "Отче наш".
"Перед початком роботи звернулися до Бога по благословення. Звучала також "Мамина Молитва" у виконанні Віри Чорної, яка співає в хорі. До підготовки долучилися й Людмила Звольська та Світлана Семенюк — обидві мають дітей, що нині боронять нашу Батьківщину. А в бабусі Олі — двоє зятів служать у війську".
Тетяна Багінська розповіла, що переїхала із сім’єю сюди вимушено через війну із Миколаївської області. Чоловік її також стоїть на захисті України. А минулого року вона втратила брата, який загинув на війні.
"Так сталося, що я втратила брата, а хтось має можливість допомагати іншим. Усіх нас об’єднало одне спільне велике горе — війна".
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
