У переддень святого Валентина водій хмельницького "Електротрансу" побрався із колегою. Це було майже 30 років тому. Юрій та Людмила Ярошенки познайомилися на роботі й вже 27-ий рік працюють водіями-напарниками на одному тролейбусі.
Історію свого кохання сімейна пара розповіла Суспільне Хмельницький.
За словами 50-річного водія, шлюб з Людмилою зареєстрували у переддень закоханих. Керує тролейбусом, на якому напарницею їздить його дружина. На роботі, кажуть, і познайомились майже 30 років тому.
"Службовий роман так сказати. У 1995 році я прийшов, тоді був розвал Радянського Союзу, тоді тільки тролейбусний парк працював і, по-моєму, речовий ринок. Або туди можна було йти на роботу, або туди — прийшов сюди. Десь їхали на лінії, я їй поміг, щось там треба зробити. Так і зав’язалося".
Коли вперше сів за кермо, розповів Юрій, Людмила вже мала 9 років стажу керування тролейбусом. Спочатку їздили одним маршрутом.
"Були добрі скандали, що я геть до керівництва ходила. Казала, що не ставте мене за Ярошенком, я не можу за ним їздити. Але я не знаю, якось воно так перекрутилося", — розповіла водійка тролейбуса Людмила Ярошенко.
Одного травневого дня, пригадала Людмила, разом вийшли з роботи.
"Бачу людина не хоче йти додому, хоче ще погуляти. Ну пішли в парк, поговорили. Бачу якийсь інтерес є в нього до мене".
Для реєстрації шлюбу обрали лютий.
"Через те, що в лютому дуже сприятливий місяць на одруження. Ми прийшли писати заяву, не звернули увагу на число. Нам сказали в середу, ну то хай буде в середу".
За словами Людмили, коли дізналася, що реєстрація шлюбу припадає на 13 число – засумнівалася.
"Кажу, Юра, може все-таки не потрібно. Він мене схопив за руку і затягнув в той кабінет. 1997 рік 13 лютого".
З вересня 1998 року працюють як сімейний екіпаж.
"Наш начальник взнав, що ми розписані. Він визвав нас до себе. Підняв голову і сказав, що сімейний екіпаж — вільні".
Тепер у їх сімейному екіпажі, кажуть, сварок не буває.
"На кожному тролейбусі працює 2 людини, 2 водія. І є такі перипетії. А я то зробив, а ти викрутив, а я то. Такого в сімейному екіпажі немає. Я жінка, щоб в мене вдома був порядок, щоб в мене було наготовлено, щоб в мене чоловік не сидів голодний".
Він – єдиний з водіїв тролейбусів незмінно кермує у білій сорочці і костюмі. Краватку, каже, підбирає дружина.
"Ми колись в далекому 2008 році отримали перший український тролейбус, такий він був зеленого кольору. Як презентація була, я тоді прийшов в костюмі, так і пішов на роботу в костюмі, і так вже 14-тий рік я роблю".
"Я кажу, Юра, щоб джинси, щоб купити кофту, ще щось – порахуй скільки це коштуватиме, то однаково коштуватиме костюм і рубашка. Так ти ж їдеш — це ж красиво", — розповіла Людмила.
Попри те, що працюють разом, рідко бачаться. Переважно, зазначила дружина, чоловік працює у першу зміну. Вона — в другу. Кожного п’ятого дня – вихідний.
"Ви знаєте, коли дійсно насолоджуємося один одним – у відпустці", — зазначила Людмила.
"Це перша і єдина, я так думаю, дружина. Інакшої мені не треба", — розповів Юрій.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
