Упродовж 30 років докторка історичних наук Світлана Маркова з Хмельниччини досліджує тему Голодомору. Обрала її для вивчення, бо сама з родини тих, хто пережив голод. Дослідниця проводить паралелі між тоталітарним комуністичним режимом і нинішньою політикою Росії.
Про причини, наслідки й зв'язок Голодомору, визнаного у світі геноцидом українського народу, із сьогоденням Світлана Маркова розповіла Суспільне Хмельницький.
Чому обрали для вивчення саме цей період історії?
Я з родини тих, хто пережив Голодомор. Коли мені було 14 років, бабуся з дідусем уперше заговорили про цю трагедію, про опухлих дітей, які лежали на лавах і єдине, що вони хотіли, це їсти. Розповідали й про нетрадиційне харчування українців у ті часи, аби вижити. Це абсолютно перевернуло мою свідомість.
У той час був радянський період, говорили про світле майбутнє і героїчне минуле, але це ніяк не корелювало з розповідями моїх рідних, історіями людей про розкуркулення, жахливі хлібозаготівлі. Ця тема болюча, часто кажу, що не я її обрала, а ті померлі, мабуть, обрали людей, які усе життя мають про них говорити. Ми повинні їх згадувати, пам’ятати, тому що це наше коріння, початки, біль.
Наскільки важко досліджувати такий період історії?
Надзвичайно важко. Досліджувати Голодомор я почала років 30 тому в Державному архіві Хмельницької області. Вивчала десятки тисяч сторінок справ. У мене було таке, що приходила додому, і мені було соромно їсти. Тоді зрозуміла, чому бабуся і дідусь накопичували продукти на "чорний" день, хоча тоді були 1980-ті роки, чому, коли падали крихти хліба, навчили мене, що його обов’язково треба підняти й поцілувати.
Ми нація з багатотисячолітньою історією, нація хлібодарів і хліборобів, тобто люди, які годували себе і тих, хто поруч. Для нас хліб і земля — культові, базові поняття. Тому ми й ведемо сьогодні таку боротьбу за нашу землю.
Розкажіть детальніше про "голодні" роки українців.
У 1917 році була більшовицька окупація, у 1921-1923 роках — масовий штучний голод. У документах йшлося про голод, і необхідність рятувати населення Поволжя. Про те, що п’ять українських південних губерній масово голодували, тривалий час не говорили. Українці надавали допомогу губерніям, де люди голодували. Доведено, що Поділля давало велику кількість харчової допомоги. Казали, що голоду тут не було, але в 1925 році такі випадки були зафіксовані.
Коли говоримо про тогочасну владу, вживаємо термін "комуністичний тоталітарний режим". Він тривав з 1917 року до незалежності України. Лише через терор Україна була загнана в радянське гетто. Колись я працювала в російських архівах і бачила матеріали, які клали на стіл Сталіну. Було зрозуміло, що ніхто не розглядав Україну, як окрему державу, як суб’єкт.
З часів правління Леніна нас маркували меншовартісними гаслами. Тоді і відкрито, і в документах подолян називали "петлюрівці", "махновці". Ленін говорив на селян "мішок з картоплею". Раніше нас маркували мужицькою нацією, "куркулями", тепер — "нацистами", "бандерівцями", "фашистами". Ми знаємо, що РФ офіційно оголосила себе спадкоємницею Радянського Союзу. Росіяни не визнавали геноцид української нації, намагалися представити це, як загальнорадянський голод.
Як можна провести паралелі між тоталітарним комуністичним режимом і нинішньою політикою Росії?
Сучасна політика Росії, як і тоталітарний комуністичний режим, зчинила у нас геноцид. Під час геноциду у 1932-1933 роках було втрачено понад десять мільйонів людей. Сьогодні геноцид представлений у вигляді демографічних втрат. Якщо в 1990-их роках народжувалося мільйон українців за рік, то сьогодні — понад сто тисяч. Значна кількість українців залишила межі держави, статистика свідчить про шість-сім мільйонів. Ми маємо величезні трагедії, пов'язані із загибеллю дітей, військових, мирного населення.
В українців була можливість уникнути "голодної" смерті?
Навіть у XXI столітті деякі кажуть, якби люди вступили у колгосп, голоду не було б. Ми розуміємо, що йдеться не про колгосп, а — про нищення українців, як нації, і про недозвіл їм мати свою незалежну демократичну державу. Знаємо про паспорти, які не давалися селянам, через що вони не могли покинути свої території, про те, коли вводили війська, оточували населені пункти під час "чорних дошок", хлібозаготівельних кампаній. Ці обмеження — фактично гетто, їх не було більше в жодній республіці, лише в Україні. Тобто це розправа зі свободолюбними українцями, які боролися за свою державу.
Поряд із мільйонними смертями, які ще наслідки мав Голодомор для українців?
Науковці доводять, що перші покоління, які пережили Голодомор-геноцид, не розповідали про це своїм дітям, бо реально боялися говорити. Далі був штучний голод 1946-1947 років, вони почали розповідати про все другому поколінню — онукам. Ми почали пропрацьовувати ці трансгенераційні наслідки, говорити про колективну травму, тому без цього ми не зможемо рухатися далі. Суспільство почало говорити, вивчати, проводити наукові заходи, конференції. На превеликий жаль, війна принесла нові виклики, сьогодні ми маємо говорити вже і про ці події.
Чому у своїх працях ви досліджуєте історії людей, які пережили Голодомор, і тих, які пережили російську окупацію?
Дуже часто люди, які були під російською окупацією, порівнюють її з Голодомором і штучними голодами XX століття. Колега розповідала, в перший день повномасштабного вторгнення в їхнє село зайшли росіяни. Вони розстріляли десятеро людей, інші були загнані в підвали. Зараз XXI століття, цивілізований світ, нанотехнології. Ми говорили про те, що культура перемагає, і тут відбувається континентальна війна, де Україна опиняється практично наодинці із жахливим підступним ворогом.
Мені треба було знайти термін. Я адаптувала його із психології: "ремінісценція" — коли виринає якийсь спогад. Люди порівнюють, постійно кажуть: "Ось це було схоже на штучний голод 1946 року, а ось тут вони лазили, як тоді, а ось тут мені розповідали, що так само тортурували, так само знущалися з дітей". Людей катували тоді, і націю з багатотисячолітньою історією, яка дуже багато дала світові, дозволили катувати знову.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
