Сьогодні, 13 червня, у хмельницькому Свято-Георгіївському храмі попрощалися з двома воїнами. Піхотинець, командир взводу Віталій Зінько загинув на Херсонському напрямку, сапер бригади морської піхоти Олександр Григорчук — на Харківському.
Попрощатися з двома захисниками прийшли рідні, близькі та друзі.
Боєць на псевдо "Ед" розповів, він, як і молодший лейтенант Віталій Зінько, добровольцем долучився до лав Збройних сил України у перші дні повномасштабного вторгнення. Разом служили в одній роті на Харківщині, Херсонщині та Донеччині.
"Всіх мотивувало те, що ми розуміли, що не можна віддавати нашу країну. Хто, як не ми, буде думати про наші сім'ї? Віталій не так давно одружився. Крім дружини, у нього залишились батьки", — зазначив "Ед".
За його словами, Віталій Зінько нещодавно почав командувати взводом, дбав про своїх бійців: "Він хвилювався за хлопців, намагався все зробити якомога краще. Слава Богу, всі хлопці, з ким він був, поранені, живі. На жаль, він загинув".
Подруга тещі Віталія Зінько Любов розповіла, загиблий неодноразово був поранений, після реабілітації щоразу повертався на службу.
"Після одного з поранень у нього, мабуть, трішки була порушена моторика, погано заплющувалось око, недобре спав. Так розказувала мама його дружини. Не минуло багато часу, у нього знову була травма внутрішніх органів. Хлопці були десь в оточенні й 10 днів пили технічну воду. Уявляєте? Це просто жахливо! Третього разу у нього була контузія. Як з такими пораненнями дитина знову йшла воювати?", — пригадала жінка.
Побратим Олександра Григорчука Ігор розповів, чоловік загинув під час виконання бойового завдання у Харківській області: "Олександра був доброю людиною. Ніколи не відмовлявся від завдань, кожного підтримував. Саперна справа важка. Він завжди був дуже уважним. Вчив новеньких, розказував, що і як треба робити".
Староста села Ставчани, звідки був родом Олександр, Олена зазначила, знала загиблого з дитинства. Вони разом вчилися в школі. Загиблий був із великої родини, в нього залишилися три рідні сестри, два брати та четверо дітей: "Він виховувався так, як всі, в сім'ї колгоспника. Завжди був дуже чуйним, готовим усім допомогти".
За словами Олени, на початку повномасштабного вторгнення Олександр мешкав в Херсоні: "Він проживав на окупованій території, звідки 2022 року виїхав. Після того навчався на сапера".
Віталія Зінька поховали на Алеї Слави у селі Олешин, Олександра Григорчука — у Хмельницькому.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
