Педагог Антон Білай — директором Маріупольського будівельного фахового коледжу, який працює у Хмельницькому з квітня 2022 року. Разом із закладом освіти переїхала частина студентів та викладачів зі своїми сім’ями.
Про коледж-переселенець, порятунок дітей-сиріт та рідний дім Антон Білай розповів Суспільне Хмельницький.
Для навчання є 6 аудиторій. Відкрили мініхостел з 5 кімнатами для маріупольців
Маріупольський будівельний фаховий коледж — перший навчальний заклад міста, який перемістили в іншу область під час повномасштабного вторгнення, розповів Антон Білай.
"У Хмельницький протягом 2-3 місяців переїхали 5-7 викладачів і 16 студентів, які були родом з Маріуполя. Ми розпочали навчання 19 квітня 2022 року в дистанційному форматі", — пригадав Антон Білай.
За його словами, у гуртожитку Хмельницького політехнічного фахового коледжу актову залу переробили для маріупольців. Відкрили мініхостел з п'ятьма кімнатами, де є кухня, санвузли, дві душові кабіни й побутова техніка: холодильники, варильні поверхні, мікрохвильові печі та інше.
"Для навчання в нашому розпорядженні 6 аудиторій, нам цього вистачає поки що. Дві з них капітально відремонтовані влітку 2023 року. Одна спеціалізована для будівельників, інша — для автомобілістів", — пояснив Антон Білай.
Директор коледжу пригадує, на початок повномасштабної війни у коледжу навчалось 594 студенти на денній формі й майже 90 — на заочній. Наразі є 334 і майже 20 людей відповідно.
"2022 року ми набрали 46 людей на денну форму, 2023 року — 70. Були ті, хто перевівся з інших закладів освіти. Загальна кількість студентів, яка сьогодні навчається в звичному режимі, — це 120 людей, серед яких є хмельничани і внутрішньо переміщенні особи. Маріупольці навчаються в онлайн режимі, тому що знаходяться деінде. Хтось перебуває в Австралії, Японії, США. Велика кількість людей мешкає у Європі. Є ті, хто живе на не підконтрольній Україні території, але навчаються у нашому закладі", — розповів Антон Білай.
Після авіаудару в коледжі попадали стелі, вилетіли двері й вікна
Директор коледжу зазначив, навчальний процес у будівлі закладу у Маріуполі тривав до 24 лютого 2022 року.
"Коли почалися перші вибухи, ми не вірили, що це війна, тому що таке багато разів чули ще з 2014 року. Спочатку ніхто не розумів, що відбувається. Я поїхав на роботу. Всіх співробітників і студентів розпустив в онлайн режим", — пригадав Антон Білай.
За його словами, 26 лютого приміщення коледжу було зруйноване.
"Десь близько 11:00 нанесли перший авіаудар по будівлі колишнього інтернату, що знаходилась поруч з нашим коледжем. Через годину був другий удар. На той момент я знаходився в коледжі. Через вибухову хвилю повилітало майже все: двері, склопакети, попадали стелі. Це була жахлива картина", — розповів директор.
Антон Білай каже, освітній процес у коледжі в Маріуполі триває. Майже 50% викладацького колективу залишилась. Заняття відвідують ті студенти, які разом з батьками залишились в Маріуполі. Крім того, проводили набір 2022-2023 років.
"Колоборанти дуже швидко оговтались і привласнили наш будівельний коледж. Сама назва "будівельний коледж" в зруйнованому місті звучить іронічно. Зрозуміло, чого його одного з найперших почали відновлювати. Наразі там продовжуються будівельні роботи", — розповів директор.
Антон Білай зазначив, пропозицію залишитись працювати у Маріуполі не отримував. Якби отримав — відхилив. Наразі коледж у Маріуполю очолює його колишній колега, з яким працював до 2017 року, після чого певний час спілкувався.
Коли хлопці розповідали, як росіяни викрадають дітей-сиріт, плакали не тільки журналісти, а й оператори
Антон Білай каже, у коледжі навчаються діти-сироти, для яких він є державним опікуном. Чоловік їздив на тимчасово окуповану територію, аби повернути тих, кого незаконно вивезли росіяни.
"5 березня 2022 року в моїй квартирі не було світла, зв’язку й газу. Поїхав у центр Маріуполя. Попросив допомогти вивезти з гуртожитку чотирьох дітей-сиріт патрульну поліцію України. На броньованій машині їх забрали і привезли до бомбосховища — підвал Приазовського державного технічного університету. Вони були там до 20 березня. 19 березня наші військові попередили, що скоро розпочнуться активні бойові дії, тому звідти треба йти. Хлопці зранку 20 березня пішли з міста в Мангуш — 15 км від Маріуполя. Звідти або волонтерами, або автобусами мали добратися до Бердянська, де курсували евакуаційні автобуси до Запоріжжя", — пригадав дитектор коледжу.
За його словами, серед хлопців один був повнолітній, іншим було 15-16 років. У Мангуші про них дізнались росіяни. Найстаршому дали право вибору: залишатися або їхати у Запоріжжя. Він поїхав. Трьох неповнолітніх дітей залишили в лікарні до вечора.
"За ними приїхала якась Олена Валентинівна зі служби у справах дітей ДНР і забрала їх в Донецьк до дитячої лікарні. На той час мама одного із хлопців, який був позбавлений батьківського піклування, мешкала в окупованому Дебальцеве. Він залишився з нею, написав мені про це повідомлення. Ваня з Максимом, як тільки приєдналися до Wi-Fi, зателефонували до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України й сказали, що хочуть повернутися на вільну Україну до свого державного опікуна", — розповів Антон Білай.
Директор коледжу пояснив, до нього зателефонувала міністерка Ірина Верещук.
"Під її особистим контролем наприкінці травня 2022 року я, за відповідними домовленостями, вирушив до Донецька через Європу, через Росію. Відстань чотири тисячі кілометрів в одному напрямку, добирався майже три доби. Окупанти, напевно, хотіли показати, які "молодці", що віддають дітей, які забажали виїхати на територію вільної України. Ми наступного дня сіли в автобус і вирушили в зворотньому напрямку", — пригадав Антон Білай.
Директор розповів, з Іваном і Максимом їздив в Гаагу і Прибалтику. Вони спілкувались з іноземними журналістами.
"В Гаазі діє потужна організація, яка допомагає Україні витягати дітей з РФ. Крім нас, були й інші діти, яких незаконно вивезли. На заходи було запрошено дуже багато журналістів з різних країн, щоб вони висвітлювали, які злочинні дії робить РФ, викрадаючи наших дітей", — пояснив Антон Білай.
За його словами, французькі журналісти ставили питання так, щоб хлопці, відповідаючи, вихваляли Росію. Тому він мав право просити, щоб діти не відповідали на деякі запитання.
"Наприклад, питали, наче стверджуючи, чи добре до них ставились у Донецьку, куди їх вивезли. Я зупинив журналістку і сказав: "Вони розповіли, що хотіли одразу їхати на територію вільної України. Хто до них там добре ставився? Хіба співробітники лікарні, які є українцями"", — пригадав директор коледжу.
Антон Білай каже, і журналісти, і оператори від розповідей дітей плакали.
"Поки діти чекали, що за ними приїдуть, наважилися втекти з лікарні й піти до автостанції, щоб виїхати. До них під'їхали поліцейські, забрали і погрожували, що наступного разу прострілять коліна. Наша зустріч була дуже зворушливою. Я приїхав в Донецьк о сьомій ранку. В лікарні вже був о пів на восьму. Мене провели до палати. Макс ще спав, а Ваня виходив мені на зустріч. Це були сльози радості. Ми обидва плакали, розбудили Макса, він також в сльози", — розповів Антон Білай.
Знищено весь квартал. Немає ні квартири, ні гаража
Антон Білай каже, у ніч з 20 на 21 березня 2022 року з літака скинули авіаційну бомбу, через що загорівся будинок, де він мешкав.
"У листопаді 2022 року мені знайомий надіслав відео, де мій будинок екскаватор закінчує рівняти із землею. Наш квартал знаходився поряд з комбінатом "Азовсталь". Там були дуже активні бойові дії. Тому знищено весь квартал. В мій гараж був прильот через дах. Місяць тому дізнався, що хтось його трішки підремонтував і ставить свою машину", — розповів Антон Білай.
За його словами, наразі мешкає у гуртожитку з батьками й кішкою, яку придбав 2016 року. Каже, у нього нічого не залишилось з квартири у Маріуполі, крім ключів.
"Від мого дому залишилися лише ключі. Вся зв'язка є і від квартири, і від гаража, і від замків, яких також вже немає", — пояснив Антон Білай.
Чоловік розповів, має син Рената, якому майже 15 років і 12-річну доньку Анфісу. Діти живуть у Берліні зі своєю мамою. Каже, щодня спілкується з ними за допомогою відеозв'язку. Востаннє бачились у липні 2023, коли вони на два тижні приїхали у гості.
За словами Антона Білая, після перемоги України, коли з'явиться можливість повернутись в Маріуполь, зробить це.
"Я коли розмовляю з усіма, кажу, у 2020 році ми зробили капітальний ремонт. На центральному вході до коледжу є два флагштоки. В одному — був прапор України, в іншому — Євросоюзу. Зараз там — прапор Росії й ДНР. Тому я дуже прошу всіх, щоб не знімали їх після деокупації, а дали мені таку можливість", — розповів Антон Білай.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
