Із двома загиблими українськими захисниками попрощалися 29 лютого у Хмельницькому. Першим провели в останню путь 51-річного Леоніда Гончарука. Військовий захищав рідну землю з початку повномасштабного нападу росіян. Другим віддали шану Олександру Королю, йому було 45 років.
Загиблого українського воїна Леоніда Гончарука відспівують у Свято-Георгіївському соборі. Попрощатися з ним прийшли рідні, друзі та побратими. Один з них, Петро Курляк, розповідає: Леонід пішов добровільно захищати Україну в перші дні повномасштабного вторгнення росіян. Був солдатом, загинув на Донецькому напрямку 24 лютого 2024 року.
"Це бахмутський напрямок практично, там завжди було гаряче. І, власне, Леонід теж в останньому бою, в якому він загинув, це був досить таки запеклий бій. Він був правдолюбом і прямою людиною. З ним було всім комфортно насправді", — розповідає побратим загиблого.
Петро Курляк каже: син Леоніда також став на захист рідної землі:
"Син схожий на батька. Леонід дуже тепло, дуже лагідно завжди відгукувався про свою сім’ю".
До війни Леонід Гончарук понад десять років працював на цегельному заводі, розповідає директор підриємства Олексій Кривдик.
"Працював нормально. У нього не простий характер був, але, як працівник, він був гарний. Він не пив, не буянив, добросовісний працівник. Шкода що такі люди йдуть".
Із другим захисником, 45-річним Олександром Королем, прощаються у залі траурних подій міської ритуальної служби. Військовослужбовець пішов захищати рідну землю рік тому. Загинув на Запорізькому напрямку 22 лютого 2024 року.
У нього залишилися брат, сестра та батько, розповідає колега останнього Олександр Поліщук. Він каже: Олександр Король закінчував Хмельницьку гуманітарно-педагогічну академію.
"Вчився на факультеті "Дошкільна освіта", хороший був студент. Оскільки він був нашим студентом, і батько його у нас працював, то ми, спілкуючись з батьком, завжди цікавилися, як там Сашко. І коли його мобілізували, то і працівники академії, і ректор брали участь в його зборах на фронт", — говорить колега батька загиблого захисника Олександр Поліщук.
Родичка воїна Тамара Сологуб розповідає, що той був чудовою та позитивною людиною.
"З перших днів, коли його призвали, ми дуже за нього переживали, а він казав: "Дівчатка, все буде добре, ми відвоюємо, ми все зробимо", — згадує з сльозами жінка.
Обох військовослужбовців поховали на Алеї Слави, що на кладовищі у мікрорайоні Ракове у Хмельницькому.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
