Близько двохсот людей у Хмельницькому сьогодні, 25 листопада, вшанували пам’ять жертв голодоморів. У 90 роковини Голодомору 1932-33 років біля пам’ятника Ангела Скорботи священнослужителі відправили панахиду за померлими. До меморіалу несли квіти та запалені лампадки місцеві жителі та гості міста.
"Помолимося за убієнних, замучених голодом наших братів і сестер, бо ця наша спільна молитва – це є великий дар, який ми сьогодні можемо їм принести. Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас", — здіймається молитва священників над Ангелом Скорботи.
Священнослужителі правлять панахиду за померлими від голоду. Вшанувати їхню пам’ять прийшли хмельничани. Серед них і місцева жителька Ганна Покришко. Жінка розповідає: її рідні пережили роки геноциду, після чого сім’ю вислали у вимерле від голоду село.
"Ми якраз жили на Надзбруччям, вдалося вижити нашому селу, тим нашим чоловікам, яким тоді було по 30-40 років. Вони були дуже замордовані голодом, але потім, у 1934-35 роках їх вислали на Запоріжжя, хутір Володимирівка, де вимерло все село", — згадує жінка.
Зі спогадів бабусі Ганна Покришко каже, що врятувало рідних від голоду.
"В нас застава була, бо ж то Надзбруччя, з того боку — Польща. Їм перекидали по Збручу, з тієї сторони, на сплетених кошиках їжу, яку вони ловили гаками. Як вони не впіймали, воно топилося", — каже Галина.
Прийшла вшанувати пам’ять загиблих в роки голодомору й Катерина Кватирчук. Голодомор у Теофіпольському районі в селі пережив її батько. Жінка пам’ятає його свідчення.
"Коли йому було сім рочків — помер з голоду батько. Він згадував: "Батька такий лежав опухлий, зарослий, а потім через кілька днів померла сестричка 12 років". Їх в сім’ї тоді було всіх шестеро. Вони рвали лободу, часник, і оце робили таку баланду, як він казав, та їли", — говорить жінка.
Михайло Твердохліб родом з Дунаєвеччини. Голодомор пережила його тітка у селі Велика Побійна. Чоловік каже, що вона розповідала про 1932 рік.
"Збирали глід, на жорнах мололи та випікали з цього борошна млинці. Також рятувало насіння щириці і лободи. Всі були дуже худі, всі були дуже хворобливі", — розповідає він.
За словами кандидата історичних наук Віталія Галатира, на Хмельниччині дослідники називають цифру 34 тисячі 345 осіб померлих від голоду у тридцяті роки. Радянська влада приховувала точну кількість. Жертв, каже Віталія Галатир, на Хмельниччині могло бути більше в три рази.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
