"У фігурах зображується" — так назвав виставку своїх творів одеський художник Стас Жалобнюк. Зараз його полотна експонуються в Малієвецькому палаці, куди приїхав і сам автор. За його словами, із місцевістю Хмельниччини його пов’язує пам'ять про предків, які жили в селі на Поділлі. І де художник досі шукає безіменну могилу свого діда.
Роботи одеського художника Стаса Жалобнюка експонуються у двох залах Малієвецького музею. В одній — парковий живопис України й Італії, в якому немає чіткого поділу на пейзаж, портрет чи натюрморт, розповідає автор.
"Жанр постійно зістрибує, дуже складний простір. Він невизначений. Я можу сказати, що це мої сни. Сни про старі парки, котрі, так само як і люди, зникають", — говорить Стас Жалобнюк.
Малієвецький палац графів Орловських для виставки обрав не випадково, каже художник: "Палац ще не постраждав від великої реставрації, бо все, що я бачу після великої реставрації, на думках лише нецензурна лексика має бути, щоби пояснити, що я бачу. А в Малієвецькому палаці, як сказала директорка, жодного цвяха в стіни".
Ця виставка — про пам'ять, розповідає директорка Малієвецького музею Анастасія Донець: "Перший блок показує нам елементи втрачених парків і палаців в нашому сприйнятті емоційному. А друга частина цієї виставки — про втрачену пам'ять, до якої ми повинні повернутися, попри внутрішній опір і внутрішній біль. Це виставка не проста, це виставка емоційна".
Друга частина виставки — це роботи в змішаних техніках з використанням світлин, текстилю, побутових речей і трафарету.
"Це колаж, це кубісти, це концептуальне мистецтво, це все вписується в ті "ізми" 20 сторіччя. З точки зору технологічної, я нічого нового не показую. Єдине, що я показую — це своє хвилювання", — каже художник.
Про себе художник розповідає: його батьки родом із Подільського села, на цвинтарі якого він досі розшукує безіменну могилу свого діда. Каже, що тема пам’яті — вона всюди.
"Там на хрестах нема імен. Я питаю одну бабусю: "Чому немає імені?". А вона каже: "Та це ж моя сестра, я це знаю. А тобі що треба?". Я знаю, там є три-чотири могили, гіпотетично там дід. Але я хочу більш точно, знайти ще людей, хто може знати", — говорить Стас Жалобнюк.
На багатьох фотографіях інсталяцій — стерті або випалені обличчя. Художник розповідає: так чинили, щоби забути про існування своїх родичів, приміром — репресованих.
"Тут у нас про пам'ять. Про знищену пам'ять. Чи це випадково, чи ми, щоби вижити, забули багато чого?", — сказав чоловік.
Олена Радзивіл, заступниця директора Малієвецького обласного історико-культурного музею з наукової роботи, каже: твори цього художника — потужні за емоційним наповненням, і органічно вписалися в щойно відкриті зали на другому поверсі палацу.
"Це сучасний живопис, це контемпорарі, але він настільки резонує з темою пам’яті. Зараз питання пам’яті стоїть як ніколи гостро. І ця війна, яка зараз триває, це війна за пам'ять насамперед", — сказала Олена Радзивіл.
За її словами, виставку спочатку розгорнули до 28-го лютого наступного року, та тепер хочуть, щоб твори цього художника експонувалися в Маліївцях довше. Світлана Поробок, Олександр Горішевський, Суспільне новини, Хмельниччина.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
