Без вихідних доглядає тварин у власному притулку "Муркотун" колишня віолончелістка оркестру, хмельничанка Тетяна Ігіна. Зараз у неї перебуває 65 котів та дев’ять собак. Майже всі — з фізичними вадами, бо саме таких тварин, яких господарі викинули чи готували до усипляння, вона забирає у свій заклад.
Історія хмельничанки Тетяни Ігіної — у матеріалі Суспільного Хмельницький.
Один із жителів притулку, який організувала жінка — одноокий собака Бєня. Тетяна розповіла, що два роки тому його мати померла та залишила вісім цуценят. Сім із них люди забрали, а хворого песика прилаштувати не вдавалося. Окрім Бєні у притулку живе ще вісім собак. Крім собак, є там і інші мешканці. Притулок для котів і собак "Муркотун" розташовується у квартирі хмельницької п’ятиповерхівки.
Ще один мешканець притулку — собака Фунтік. Тетяна каже, що він потрапив під машину, в нього були поламані кістки, нижня щелепа висіла й не закривалася. Господарі намагалися вилікувати собаку.
"Щось в них не вийшло, не прижились штирі, які вони вставили. Собачку запропонували власниці приспати. Я це побачила. Дівчина-медсестра вже стояла зі шприцом на те усипляння. Я зупинила її та сказала, що я заберу собаку у свій притулок", — розповіла Тетяна.
З її слів, на порятунок Фунтіка гроші збирали в усій Україні, в Києві собаку вилікували.
"Все це обійшлось у 25 тисяч гривень. Собачці поставили протез нижньої щелепи, і вона може сама їсти навіть сухий корм. Вже рік вона в мене, і власниця хотіла її забрати, я не віддала, тому що: "Мадам, ви вже її приспали", — говорить Тетяна.
Саме таких тварин, яких господарі викинули на вулицю чи готували до усипляння, береться доглядати Тетяна у своєму приватному притулку. Тетяна розповідає: після якихось чергових вибухів та сирен від серцевого нападу померла її улюблениця: пікенес Ляля. Та, каже, взяла іншу собаку — пікенеса, яку також назвала Ляля. Її ще одну собаку люди помітили зачиненими на обійсті приватного будинку, де довгий час не бачили господарів.
"Замість тієї Лялі я взяла Лялю сліпу, яку кинули переселенці. Стару, сліпу собачку", — розповіла власниця притулку для тварин.
Під час війни, говорить Тетяна, поменшало охочих взяти додому дорослу тварину. Натомість викинутих та залишених собак і котів побільшало. Тому така кількість тварин у її притулку — не межа. Родичі, каже, спочатку були проти її рішення покинути роботу та доглядати за хворими тваринами, та потім звикли. Мешканці будинку на таке сусідство не нарікають. На запитання, чи має вона вихідний, чи вільний час для відпочинку, відповідає: "Ні. Я лягаю о п’ятій ранку спати з ними. Багато дуже роботи. Постійно щось робиш: лікуєш, прибираєш, ветеринар лікарня займає пів дня".
Притулок, розповідає Тетяна, почався з кошенят, яких приносила додому її донька. А далі жінка й сама почала брати з вулиці викинутих домашніх та хворих тварин і лікувати їх. Тоді, каже, вона грала в оркестрі на віолончелі, і їй все важче було поєднувати догляд за тваринами з гастролями й виступами.
"Я зрозуміла, що зараз треба вирішувати: або для себе жити, або когось рятувати", — сказала жінка.
З її слів, в день коти й собаки з’їдають збалансованого корму на тисячу гривень, в місяць — це 30 тисяч. Ще треба сплачувати за лікування хворих підопічних, за комунальні. Тетяна каже: вітає кожен донат на підтримку її притулку. Реквізити, розповідає, можна знайти на її сторінці у Фейсбук або задонатити в скриньку в середмісті Хмельницького.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
