Перейти до основного змісту
Без вихідних і відпусток плетуть маскувальні сітки для військових хмельницькі волонтерки

Без вихідних і відпусток плетуть маскувальні сітки для військових хмельницькі волонтерки

Без вихідних і відпусток плетуть маскувальні сітки для військових хмельницькі волонтерки
Волонтерки плетуть маскувальні сітки для військових. Фото: Суспільне Хмельницький

Без вихідних і відпусток плетуть маскувальні сітки й "кікімори" хмельницькі волонтерки. Одна з них, Наталія Домбровська розповідає: почала плести їх у 2014 році, і відтоді щодня приходить в волонтерський центр — в будні, вихідні та відпустку.

За словами Наталії Домбровської, усі волонтерки приходять в Хмельницький центр в'язати сітки щодня. Педагог-організатор одного з Хмельницьких ліцеїв Ганна каже: так проводить свою відпустку.

"Я запланувала у свою відпустку максимум допомагати. Якщо є можливість, чому б ні. Ми всі потрошки ріжемо тканину і плетемо сітки. Стараємось всі, як можемо", — говорить Ганна.

Волонтерки плетуть маскувальні сітки для воїнів.
Волонтерки плетуть маскувальні сітки для воїнів. Фото: Суспільне Хмельницький

Ольга Мороз, яка говорить російською та попри це має прізвисько "Бандерівка", розповідає: плете сітки з 25 лютого 2022 року. Каже, що тут випадкових і невмотивованих людей немає. Та розповідає, як одного дня у центр навідалися якісь люди з питанням, яке не може забути.

"Вони запитали: "Скільки вам платять?". А ми кажемо: "Нам не платять". Вони кажуть: "До побачення". І більше ми їх не бачили", — розповіла Ольга.

Про себе жінка говорить: "Один мій племінник в полоні з 29 листопада, інший на фронті, на Запорізькому. Треба допомагати".

На фото готові маскувальні сітки.
На фото готові маскувальні сітки. Фото: Суспільне Хмельницький

Наталія Домбровська плете маскувальну сітку технікою "змійка". Жінка каже, що домовилась на роботу ходити на півтори години раніше, щоб встигати до сіток. Плете їх з жовтня 2014 року, тож уже набула швидкості в плетінні.

"У 2014 році, коли не було взагалі нічого і ці сітки — я думаю, якесь одне життя, але врятували. Це була дуже сильна мотивація. Починалося в палаці творчості дітей і юнацтва, там у нас рами стояли, нам приносили обрізки. Спочатку обрізків не було, тому ми по секондах скупляли коричневі футболки, зелені, а потім пішла зима, то купували білі простирадла, потім люди вже приносили, різали на стрічечки й плели. Мій син зараз на фронті, чоловік мене підтримує", — говорить Наталія.

Волонтерка нарізає тканину для маскувальних сіток.
Волонтерка нарізає тканину для маскувальних сіток. Фото: Суспільне Хмельницький

Скільки сіток сплела, каже Наталія, ніколи не рахувала, бо роблять це зазвичай гуртом. З її слів, військові не раз навідувалися до них в центр — подякувати.

"Сюди приходять, дякують, навіть деякі зі сльозами на очах. Обіймають. Хлопці розказували, що машина була накрита сіткою і її не помітили. Проїхали повз і не помітили. Так само як хлопці були в костюмі, в "кікіморі", пройшли в декількох метрах від них і не знайшли. Я думаю, це врятувало не одне життя", — каже Наталія.

Волонтерка Іванна Федощук говорить: зараз охочих плести сітки небагато: "Спочатку, коли війна почалася, дуже багато людей було, навіть місця для усіх не вистачало. Можливо, для когось вже війна скінчилася. Можливо, хтось не має часу", — сказала Іванна.

Сітки замовляють різного розміру, розповідає Івана: "В нас був рекорд 15 на 15 метрів, було 18 на 10 метрів. Це були дуже складні сітки".

Сітки волонтери везуть самі на передову, відправляють їх поштою, де вона ще працює, а інколи їх забирають самі військові.

Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.

Топ дня
Вибір редакції
На початок