У Хмельницькому сьогодні попрощалися з двома воїнами — 23-річним Сергієм Кириленком і 33-річним Володимиром Фурманом. Сергій служив в одному із загонів спецпризначення державної прикордонної служби України, Володимир Фурман був бойовим медиком. Провести військовослужбовців в останню путь прийшли рідні, друзі та побратими.
Сергій Кириленко
Сергій Кириленко — воїн одного із загонів спецпризначення державної прикордонної служби України. Повномасштабне російське вторгнення на територію України він зустрів у Маріуполі, розповів начальник пресцентру прикордонної академії імені Богдана Хмельницького, де навчався Сергій Кириленко, Іван Галкін.
"Він разом зі своїми підлеглими успішно виконував завдання по обороні північної околиці Маріуполя, 13 днів був в облозі, і після команди зумів вивести своїх людей і вийти з повного оточення на північ від Маріуполя", — розповідає Іван Галкін.
Сергій Кириленко спадковий військовий, розповідає Іван Галкін. Звання капітана отримав посмертно.
"Шостого липня вони виконували завдання стосовно прориву оборони противника, яке вони успішно виконали, але Сергій отримав чисельні осколкові поранення, і не зміг вижити після цих поранень", — каже Іван Галкін.
Провести в останню путь Сергія Кириленка прийшли рідні, побратими і друзі. Одна з них— Наталія Боричко, яка разом навчалася з воїном.
"Він запам’ятався тим, що завжди був позитивним, веселим, у нього ніколи не було поганого настрою, і з будь-якої ситуації він зажди знаходив вихід. Таких позитивних людей дуже мало", — згадує Наталія Боричко.
Володимир Фурман
Попрощалися сьогодні в Хмельницькому і з бойовим медиком, тридцятитрирічним Володимиром Фурманом.
"Він був завжди усміхнений, душа компанії, його любили всі", — каже Ольга Сокальська, класна керівниця загиблого.
Розповідає про випадок на уроці зарубіжної літератури.
"Я попросила дітей намалювати Прометея. Дуже пам’ятаю Прометея, якого намалював Вова. Це був Прометей, який посміхався. І ця усмішка була така сонячна. Я кажу, Володя, Прометей – це титан, ти так уявляєш собі титана? А він мені говорить: «Знаєте, Ольга Валеріївна, Прометей несе людям вогонь, як він може не посміхатися?", — згадує Ольга Сокальська.
Небайдужим і готовим завжди прийти на допомогу — таким Володимира Фурмана називає його однокласник Максим Стрілець.
"Вова був чудовим другом, я його знаю з самого дитинства, був чудовою, веселою людиною, завжди знаходив позитив. Пішов нас обороняти, і, нажаль, загинув", — каже Максим Стрілець.
Людмила Котик, яка жила по сусідству з родиною Володимира Фурмана, так говорить про нього:
"Ми проживали разом в одному будинку, ми — на першому, вони — на другому, над нами. Разом ходили до дитячого садочка, в одну групу. Потім моя дочка з Володею, вже покійним, на жаль, навчалися в одній групі в медичному училищі. З дитинства був дружнім, товариським, з дуже гарної родини. Дуже шкода, що його немає, хай спочиває з Богом", — каже Людмила Котик.
Воїна Володимира Фурмана поховали на кладовищі села Шаровечка, Сергія Кириленка —на Алеї слави, що в мікрорайоні Ракове.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
