Вчителька Наталія Шейдик з Хмельниччини вирощує хризантеми. У жінки близько 2,5 тисяч кущів квітів. До війни робила це разом з чоловіком. Три роки тому Василь Шейдик загинув, захищаючи Україну. Жінка продовжує сімейне хобі зі своїми синами.
До Дня вчителя Наталія Шейдик розповіла свою історію Суспільне Хмельницький.
За словами Наталії, вона вчителька Білогородського ліцею.
«Воно цвіте до морозів. Якщо починаються морози, можна занести в приміщення і воно ще буде цвісти до Нового року».
До повномасштабного вторгнення почали займатись квітами разом з чоловіком. Василь Шейдик загинув три роки тому, захищаючи Україну. Наталія розповіла, чоловік підтримував кожне її починання.
«»Зая, так, мені треба везти на базар, як ми це робимо?« Ну, каже, я приганяю машину, ти копаєш, я везу».
Жінка розповіла, одній все робити непросто, тому їй допомагають рідні.
«Тут було шість прополок чи сім. Я б це сама не зробила. Першу помагала одна мама, останню прополку — друга мама. Середні прополки я робила сама, бо це важко. Кущі об'ємом півтора метра. Ти його ставиш в тачку. Там коренева тільки кілограм десять».
За її словами, допомагають з квітами Наталії її сини.
«Набирали води, носили мамі. Також ми їй допомагали із розноскою цих квітів, десь може потрібно в машину завантажити, десь комусь поїхати продати».
Жінка розповіла, наразі мріє про теплицю.
«Хочу, щоб мої квіти цвіли у всіх незламних містах України: в незламному Харкові і в незламному Києві. До речі, сьогодні знакова перша посилка на Київ поїхала».
40 сотих городу Наталія прополює вручну. Пригадала, окрім хризантем садить картоплю, гарбузи та городину.
«Я люблю, коли земля оброблена. Так, праця це важка. Але коли зайняті руки — світла голова. Я хочу привчити дітей до роботи. Вони мають знати, що це село. Тут має бути викошено. Тут має бути вибрана гарбузка, підняте яблучко і піднятий горішок.
Наталія 12 років працює вчителькою у Біоргородському ліцеї. Розповіла, навчає своїх учнів, передусім, любові.
«Любові до всього: любові до професії, любові до землі, любові до того, що ти робиш. Бо світ, він взагалі нейтральний. Ми своєю любов'ю прикрашаємо те, що в ньому є».
Після втрати чоловіка жінка зробила собі татуювання із крилом. Друге таке, пояснила жінка, на пам'ятнику в чоловіка.
«В серпні Вася загинув, а в вересні Тимофій ішов в 1 клас. Це Костя в перший клас ішов. Дуже такі приємні моменти, ще коли були всі щасливі. Дуже я тішуся з того, що ми встигли побачити гори і море».
Наталія з чоловіком мріяли про банджі-джампінг, але не встигли, пригадала жінка.
«Ми пообіцяли собі що стрибнемо з Кам'янець-Подільського мосту, так ніби жартома. Мрію цю ми не реалізували, але в мене є мрія стрибнути з Оболонського моста. Я її обов'язково реалізую».
До повного відновлення після втрати, розповіла Наталія, йшла майже три роки.
«Відновлення відбувається поступово. Ти проживаєш і ти приходиш до висновку. І той біль, який сидів, стало легше, я їх вирівняла. І там в мене крила на спині. І ми будемо злітати. Ми всі злетимо, дівчата, бо в нас стільки сили, якої ми ще не відкрили».
Оберіть Суспільне Хмельницький в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах.
Також слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
