Столітній ювілей сьогодні, 23 березня, відзначив ветеран Другої світової війни, хмельничанин, генерал-майор Іван Бабак. Розповідає: у 1941 році він пішов добровольцем на фронт, воював у танкових військах, все життя прослужив кадровим військовим, був ініціатором встановлення танка-пам’ятника в Хмельницькому, який зняли в листопаді 2022 року.
На ювілеї у ветерана Другої світової побували наші кореспонденти. Подробиці — у матеріалі.
Іван Іванович Бабак народився 23 березня 1923 року в селі Великий Букрин на Київщині. У червні 1941 року, розповідає, закінчив Ржищівське педагогічне училище, здобув фах вчителя української мови та літератури. Після нападу Німеччини пішов добровольцем на фронт. Воював у танкових військах в країнах Балтії, перемогу зустрів у званні старшого лейтенанта у Таллінні.
"Що таке сто років? Це важко уявити — сто років. От здається, якщо не згадувати про роки, життя йде своїм плином. Якщо згадаєш — відкривається крок за кроком. Це так здається, що прийшов, ліг, заснув, прокинувся і пішов далі. Кожен крок щось означав", — сказав Іван Бабак.
Після війни Іван Бабак одружився. З дружиною Світланою виростили двох доньок. Має онука та трьох правнуків. Прослужив кадровим військовим в радянській армії. Зараз має звання генерал-майора. У Хмельницькому працював у держструктурах з питань доріг та транспорту, був ініціатором встановлення в місті пам’ятника-танка, який зняли в листопаді минулого року. Його дочка Наталія Олешко розповідає, що їх із сестрою батько виховував перш за все на власному прикладі.
"Я не пам’ятаю, щоб він підвищив на нас голос, щоб він колись нас вдарив. Тільки, як то кажуть — особистий приклад. Тільки праця. Ми батька рідко бачили, бо це був полігон, це було відрядження закордонне, бо він ще й воїн-інтернаціоналіст", — говорить Наталія Олешко.
Івана Бабака прийшли вітати товариші із численних організацій, з якими він співпрацював упродовж життя: автомобілісти, спортсмени, з обласної спілки ветеранів та місцева влада. На запитання: "Що головне згадується за ці сто років?", Іван Іванович посміхається й каже: "Треба налити всім по склянці, тоді згадається все".
А його дочка, Наталія говорить, що батькові бажає прожити ще принаймні років десять.
Читайте також
- У Хмельницькому запрацювала лабораторія, яка моделює побут людини з інвалідністю
- Хмельницькі учні гуртка анімації створили мультик про небезпеку вибухівки. Його розповсюдять рятувальники
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.
