Чергову допомогу збирають жителі чотирьох сіл Кадиївського старостату Хмельницького району, розповідає староста Петро Стахов. За його словами, це продукти для бійців ЗСУ та переселенців, які днями приїхали в Кадиївку та оселилися в дитячому садку. Суспільне дізнавалося подробиці.
У старостаті в Кадиївці збирають чергову гуманітарну допомогу: консервацію, яблука й інші продукти довготривалого зберігання. Староста Петро Стахов розповідає: це – допомога жителів чотирьох сіл старостату захисникам України та жителям деокупованих територій.
"Кожні два-три місяця збираємо і передаємо їх волонтерам, які вже довозять їх в кінцеву точку для наших військовослужбовців, на Харківщину для постраждалих районів, на Херсонщину вже відправляли", - каже староста.
Петро Стахов розповідає: цього разу допомогу збирають і для жителів Херсонщини, які днями приїхали в село.
"Сім чоловік, в тому числі маленька дитина. Наш один переселенець з Херсона виявив бажання продовжити службу за контрактом, і ми зібрали йому певну суму коштів. Він приїхав в тому, що було на ньому - куртка і штани, кросівки. Тепер, щоб він йшов на військову службу, то хоч якийсь мінімум йому треба купити, бо ж зима", - каже чоловік.
За його словами, ніхто з жителів старостату не відмовився надати продукти для війська та для переселенців, які мешкають в приміщенні сільського дитячого садка. Опалюють його дровами, на пічці частіше готують їжу, ніж на електроплиті, каже одна із жительок Херсона, яка приїхала на Хмельниччину з чоловіком, його матір’ю та сином. Її свекруха, Тетяна Мілаєва, розповідає: не всі, хто залишався в місті, наважились на евакуацію навіть в умовах постійних обстрілів Херсона росіянами. Каже: люди бояться покинути свої помешкання через злодіїв. Хоча залишатися в місті, каже, небезпечно.
"Сталися обстріли, стріляли спочатку через Дніпро ствольною зброєю, а потім вже підтягли «гради». Бояться мародерства. А хлопці наші ловили цих мародерів, прив’язували до стовпів, знімали штани і били по голих задах", - згадує Тетяна Мілаєва.
Жінка розповідає: пробула в окупації 8 місяців, намерзлась, бо не було опалення, електрики, зв’язку, води. Тож стояла в кілометрових чергах по воду та до валютників на ринку, аби ті дали готівкою їй пенсію за 15 відсотків від її 2100 гривень пенсії. Банкомати в Херсоні не працювали. Пригадує: "Ціни були, звичайно, захмарні, в нас кілограм м’яса коштував 450-500 гривень. Ми не могли купити це, єдине – це ми малечі купляли молоко по 37 по 45 гривень, варили кашу".
Будь-яку інформацію чи новини, каже Тетяна, діставали важко. Та згадує день, коли дізналися про звільнення Херсона українськими Збройними Силами: "Ми дивимось – проїжджає машина з нашим прапором. Ми навіть якось розгубились, подумали, що це якась провокація чи що. Ніхто нічого не знав. Тоді дивимось – мотоцикли поїхали. Наступного дня виїхали в місто і там тільки дізнались, що нас звільнили. Тихесенько зайшли, що ми й не чули. Стрільби не було, вибухів не було, вуличних боїв не було".
Читайте також
- Хмельниччина як тиловий регіон є сприятливою для ведення бізнесу - економіст
- У громаді на Хмельниччині змінюють школу посеред року. У чому причина
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.
