Житель Хмельниччини Сергій Із міркувань безпеки військовослужбовець попросив не називати його прізвище, позивний та підрозділ.17 років працював у Державній службі України з надзвичайних ситуаційДержавна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) — це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж, рятувальної справи та техногенної безпеки.. За цей час гасив пожежі, допомагав рятувати людей на воді та виїжджав на ДТП. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну чоловік продовжив службу, а згодом долучився до Сил спеціальних операційСили спеціальних операцій (ССО) — це окремий рід сил Збройних Сил України, створений за стандартами НАТО.НАТО (Організація Північноатлантичного договору) — це військово-політичний союз, створений 4 квітня 1949 року для забезпечення колективної безпеки країн Північної Америки та Європи. На сьогоднішній день Організація об'єднує 32 незалежні держави, а останнім членом Альянсу стала Швеція, яка приєдналася 7 березня 2024 року..
Його дружина Любов розповіла Суспільне Хмельницький про найпам'ятніші випадки з роботи чоловіка, його рішення піти до війська та про те, як переживає його службу.
За словами дружини Сергія, з дитинства він хотів допомагати людям. На його рішення стати рятувальником, також вплинув досвід батька, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕСЧорнобильська АЕС (ЧАЕС) — це зупинена атомна електростанція в Україні, розташована поблизу міста Прип'ять у Київській області, яка стала відомою через найбільшу аварію в історії ядерної енергетики 26 квітня 1986 року..
Любов пригадала, що з Сергієм вона познайомилася тоді, коли він працював рятувальником. Один із перших випадків, який вона добре запам'ятала, стався після його чергування.
«Якось він був на чергуванні, подзвонив серед ночі й каже: "Відчини двері, тільки не лякайся". Перше, що я побачила, — чорну від сажі форму і його обличчя, все в пантенолі. Під час гасіння пожежі Сергій опинився у вогняній пастці та отримав опіки обличчя».
Однак найбільше дружина Сергія запам'ятала випадок, який стався, коли чоловік був вихідним. З її слів, вони разом рибалили з човна на річці. Коли збиралися повертатися додому, почули крики людей, які просили про допомогу.
«Сергій відправив мене на берег, а сам поплив до людей. Серед них були діти — їхній човен перевернувся, а самостійно дістатися берега вони не могли. Сергій витягнув дітей із води та посадив у свій човен. Дорослі трималися за його борти. Я тим часом викликала рятувальників і чекала на березі. Надзвичайники вчасно прибули та допомогли всім дістатися берега. Човен був перевантажений і приспущений, тому рухатися на ньому було складно».
За її словами, у вересні 2014 року Сергій став лауреатом всеукраїнської акції «Герой-рятівник рокуВсеукраїнська акція «Герой-рятівник року» — це щорічна премія від Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), якою відзначають звичайних громадян за проявлену мужність, небайдужість та героїзм під час порятунку людських життів. Нагородження традиційно проходить за участю вищого керівництва держави до Дня рятівника (17 вересня).» та був нагороджений орденом «За мужністьОрден «За мужність» — це державна нагорода України, якою відзначають військовослужбовців, правоохоронців та інших осіб за особисту мужність і героїзм, виявлені під час рятування людей чи майна, ліквідації надзвичайних ситуацій, а також при виконанні військового або громадянського обов'язку в умовах ризику для життя.».
«Однак Сергій найбільшою нагородою вважає те, що всі врятовані залишилися живими. Він неодноразово говорив про складні виїзди. Найважче йому було працювати на місцях ДТП, де люди залишалися затиснутими в автомобілях і не могли самостійно вибратися. Особливо важко він переживав випадки, коли серед постраждалих були діти».
Любов пригадала, що одна з історій, яку чоловік розповідав їй, сталася взимку.
«Через сильні замети породілля не змогла вчасно дістатися пологового будинку. Рятувальники довезли її на санях до карети швидкої допомоги, яка чекала приблизно за три-чотири кілометри. Жінці надали необхідну допомогу, після чого вона народила дитину».
Дружина Сергія розповіла, що після особливо складних чергувань чоловік повертався додому виснаженим і мовчазним.
«Він майже нічого не розповідав, але його очі говорили зовсім про інше. Особливо сильно я відчула небезпеку його роботи після загибелі його товариша та земляка Сергія Севрука, який загинув після повторного удару російського дрона.
За її словами, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Сергій був на чергуванні. Саме він зателефонував дружині, яка спала вдома.
«Він сказав: "Люба, по Україні почалися масовані ракетні обстріли". Він був на чергуванні й чув, як ракети пролітають над нашим містом і лунають вибухи на Хмельниччині та в сусідніх областях».
Любов розповіла, що окрім чергувань, Сергій виходив на патрулювання, був у складі територіальної оборониСили територіальної оборони (Сили ТрО) — це окремий рід військ у складі Збройних сил України, який організовує та виконує завдання із захисту території, населення та об'єктів у межах визначених регіонів., допомагав будувати укріплення та виявляти людей, які працювали на російські служби. Згодом він вирішив піти до війська.
«У ті перші дні війни ми майже не бачилися. Він весь час був там, де був потрібен, а я залишалася з дітьми й чекала його дзвінків. Я розуміла, що це небезпечно, і дуже хвилювалася за нього. Одночасно було розуміння, що він не може інакше. Такий уже в нього характер. Це суміш страху і поваги до його вибору».
Дружина Сергія зазначила, нині чоловік служить у Силах спеціальних операцій. За її словами, 17 років роботи у ДСНС стали для нього досвідом, який допомагає йому під час військової служби.
«Витривалість у надзвичайних ситуаціях, фізична підготовка, уміння швидко оцінювати обстановку, діяти зібрано та надавати домедичну допомогу. Про службу Сергій не розповідає вдома всього. Частину пережитого він воліє залишати при собі, аби не переносити цей тягар на сім'ю».
За її словами, найважчими для неї залишаються моменти, коли чоловік перебуває на позиції й не виходить на зв'язок.
«До нього не доходять мої повідомлення, і він навіть не може поставити простий "плюсик", щоб я знала, що з ним усе гаразд. Саме ця невідомість для мене найважча. Іноді під час розмови Сергій каже, що все добре, але на тлі чути вибухи, постріли та крики.
Любов зазначила, що люди, які бачать Сергія лише як військового, можуть не знати про іншу його рису — він дуже добра людина.
«Він ніколи не пройде повз чужої біди, навіть якщо людина йому незнайома. А ще його сильно дратує й обурює несправедливість».
Жінка розповіла, поки чоловік перебуває на службі, вона намагається справлятися з тривогою роботою над їхнім спільним будинком.
«Мене справді відволікає робота над нашим спільним будинком — це допомагає не зациклюватися на тривозі. Хочу зробити якомога більше, поки його немає вдома, щоб коли він приїде, швидше переїхати жити у наше сімейне гніздечко».
Оберіть Суспільне Хмельницький в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах. Також слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
