Сім метрів кубічних дров, ковдри, рушники та постільну білизну привіз благодійний фонд Карітас-Хмельницький багатодітній сім’ї переселенців з Харківської області, яка три місяці проживає у Старій Синяві, розповіла Суспільному кейс менеджерка фонду Зоряна Моташко.
Як облаштувалася сім’я з десяти осіб у сільському будинку дізнавалось Суспільне.
Мати чотирьох дітей, яка евакуювалась на Хмельниччину з Харківської області Поліна Кутєпова згадує, що пережили з родиною під час російських обстрілів Харківщини: «Коли стріляли, ми швидко перебігали в сусідський підвал. Перша перебігла я з малою, друга сестра чоловіка побігла. Я її дитину схопила, а потім пролунав вибух. Після Надії бігла свекруха з моїм молодшим сином, перед ними снаряд з міномета прилетів. Дивлюся чорний дим, почала підбігати ближче, малий без свідомості, без будь-яких рухів. Дивлюся, обличчя все в крові. Вже перебігли в погріб, я взяла аптечку, почала надавати першу медичну допомогу дитині. Він потім говорить мама, в мене живіт болить. Дивлюся, живіт, а там з двох сторін влучання наскрізь. Почала йому живіт обробляти. Потім каже: «Мама, в мене ніжка болить», дивлюся, ніжка теж вся в крові, напухла».
Далі, за словами Поліни Кутєпової, зайнявся будинок: «Чую, щось тріщить, кажу Надя, там щось тріщить. Вона каже не виходь, бо не дай Боже попаде. Я кажу, я обережно з кущів вигляну. Кажу: Надя, твоя хата горить. Свекор, брат чоловіка і чоловік побігли гасити її будинок. У нас закінчилась вода в болоті, в криниці. Чоловік, брат чоловіка і свекор побігли в сусідній двір, щоб набрати води. Він набрав воду, збирався вже переходити дорогу до себе додому і біля воріт його зустрів снаряд. Його на смерть вбило, він стік кров’ю».
Після всього пережитого на Харківщині, вирішили евакуюватись на Хмельниччину, говорить Поліна: «Люди сказали, що тут є будинок, в якому ми зараз живемо. Господар погодився пустити до себе, і сказав живіть стільки, скільки хочете. Ми тут проживаємо три місяці. У мене четверо дітей: Вадиму шість років, Сергійку п’ять років, Денису чотири роки і Юлі два».
Кейс менеджера благодійного фонду «Карітас Хмельницький» розповіла, як дізнались про цю родину: «Про дану сім’ю нам повідомив священник української греко-католицької церкви. Ми з ними зв’язалися, уточнили моменти. І сьогодні приїхали вперше з такою допомогою на опалювальний сезон, як дрова. Крім дров ми привезли теплі комплекти: ковдра, плед, каримат. І також набори із постільною білизною, каструлями, рушниками».
Поліна говорить, що тепер їм нікуди повертатись, та додає, що планують залишитись на Хмельниччині: «Господар сказав, якщо треба буде, я вам продам будинок. Тому що нам немає куди повертатися. Звичайно, хотілося б купити цей будинок і з весни вже починати відновлювати будинок. Бо нам немає куди повертатися, того будинку немає. Два снаряди впало, куди повертатися».
Читайте також
- «Лише у Хмельницькому відшукали потрібне приміщення» - директорка харківської компанії
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.
