На війну пішов в 19 років в 1941-му і служив до 1945-го, у званні старшого лейтенанта дійшов до околиць Берліну. "Боягузом ніколи не був, за спини побратимів не ховався, але мені пощастило: я вижив", -розповідає про себе 99-тирічний хмельничанин Зельман Єлевич. За його словами, ту війну пам’ятає від першого дня до останнього. Своїми спогадами поділився із журналістами Суспільного.
Хмельничанину Зельману Єлевичу - 99 років. На війну, каже, пішов в червні 1941 року 19-річним курсантом київського військового училища зв'язку. Розповідає: ні страху, ні сумнівів щодо того, чи йти захищати Батьківщину, у нього не було.
"Якщо бути чесним, там не про страх думалося. Зрозумів, що настав час: давав присягу служити Батьківщині - виконуй присягу. Страх з'являється потім. Найскладніше було йти в наступ, підняти людей з окопу і йти на смерть. Кому пощастило - той вижив, кому не вдалося - покалічили. Звичайно, втрати були. На Курській Дузі була, мабуть, найстрашніша битва війни: там горіли і танки, і літаки, і люди", - пригадує ветеран.
Війну, розповідає, пройшов від 1941 до 1945 років, двічі був поранений. Каже: досі в його тілі є уламок міни, який після бою в 1942 році в російській глибинці не взялися оперувати, бо в шпиталі не було рентгену.
"Переконались, що рана загоюється. Сказали, що повезуть далі в тил, там є рентген. Довезли в Бологоє, а там розбомбили дорогу. Воно мені і зараз ще заважає. Ліва рука не так діє, як права", - каже Зельман Єлевич.
Серед бойових нагород тоді старшого лейтенанта Єлевича - три ордени вітчизняної війни, три ордени Червоної зірки, медаль "За відвагу" та а оборону Москви й Білорусі. А ще, показує, отримав нагороду від Ізраїльського уряду "За мужність у Другій світовій війні та в пам'ять про 250 тисяч єврейських солдатів і офіцерів, які загинули від 1939-го до 1945-го року в боях". Перемогу, розповідає Зельман Єлевич, зустрів у передмісті Берліну в званні старшого лейтенанта: "Трохи ім'я та по-батькові підводило, другим давали за те, що я робив, героя, а мені орден дали".
Старший брат Зельмана, Яків, каже ветеран, загинув на початку війни в бою поблизу Риги. Де його могила, рідня досі не знає.
Дружина Зельмана, Світлана Сікора, розповідає: чоловік, якому виповнилося 99 років, має чіткі спогади про війну та світлу пам’ять.
"Він добре все пам’ятає, все, що хочеш. Особливо війну: по днях можна все дізнатися в нього", - каже жінка.
Ту війну, додає Світлана, чоловік згадує зараз все частіше: "Зараз він ніяк не може сприйняти цю війну. Ніяк. Не може зрозуміти".
За її словами, вони живуть родиною 20 років, побралися, коли обоє овдовіли. Їй було, каже, 66 років, чоловікові - 79: "Нічого поганого він не запам’ятовує, він добра людина. Він прийняв, як кажуть, і мене дорослу, і сина мого, і внучку, це все наша сім'я".
Про секрети чоловікового довголіття жінка розповідає: "Я стараюся добре його годувати, виводити на вулицю, вчасно давати ліки, які лікар призначає".
Столітній ювілей Зельман Єлевич планує відзначати 26-го березня 2023-го року.
