Творчий перформанс у тролейбусах Хмельницького провели до Дня пам’яті дітей, загиблих унаслідок російської агресії. Про це Суспільному розповіла головна режисерка Хмельницького міського будинку культури Марина Семенюк. За її словами, перформанс у тролейбусі - це перший пілотний проєкт у такому вигляді. Участь у заході взяли вихованці Хмельницької дитячої школи мистецтв, які за допомогою пантоміми відображали трагедії дітей, які загинули під час бойових дій.
Учасниця перформансу Ярина Затилкіна грала роль маленької дівчинки, яка втратила своє життя через війну. Розповідає: "Я вдавала дівчинку, років 5-6, з міста гарячої зони, там, де зараз ідуть бої. Мене вразили всі ці жахливі новини, багато чую, бачу, як зараз страждають діти такого віку, як проходить їхнє дитинство".
Викладачка Хмельницької школи мистецтв Олена Лежанська каже, що для юних акторів театрального відділення цей перформанс - пластичне зображення власних відчуттів реалій: "Як передати? Обличчя , міміка, емоції, жести, музика. Складнощі в емоційному стані, в енергетиці передавання цього всього. Сутулі плечі, опущені голови. В театрі ми це вивчаємо. Якщо всередині ти відчуваєш біль, то воно пластично закривається, діти знають, які мають біти рухи. Це біль, закритість".
Через міміку і жести актори намагались передати біль і сум втрат тих дітей, які втратили своє дитинство, батьків і рідних, каже головна режисерка Хмельницького міського будинку культури Марина Семенюк: "Сам перформанс – це, в принципі, одна подія. Діти, які їдуть, які є живі, але при виході ми оголошуємо: "Зупинка Буча, зупинка Ірпінь, зупинка Маріуполь, щоб символічно відобразити саме те місце, де загибла максимальна кількість дітей. Мені здавалося, коли я планувала концепцію цього заходу, що то буде дуже символічно, що душі цих дітей і досі живуть серед нас, їздять в транспорті, спілкуються зі своїми батьками, спілкуються з людьми, які є жителями міста. У тролейбусі прості живі діти, і просто в певний момент, коли звучить метроном, ці діти завмирають, і ми розуміємо, що ці діти померли".
Завершили перформанс на майданчику біля кінотеатру імені Тараса Шевченка: "Побачивши сотні смертей, ми ніколи не пробачимо".
