Перейти до основного змісту
«Керамічне серце України»: глиняну мапу з посуду створили на Хмельниччині

«Керамічне серце України»: глиняну мапу з посуду створили на Хмельниччині

«Керамічне серце України» — глиняну мапу з такою назвою створили на керамічній фабриці в Дунаївцях, що на Хмельниччині. Карту зробили як фотозону для туристів, які цікавляться гончарством і приїздять дізнатися, як створюється глиняний посуд.

Про це Суспільне Хмельницький розповів гончар Ігор Шельгорін

З його слів, створили фотозону разом із іншими працівниками керамічної фабрики.

«Це для туристів, які завітають в наше місто: сфотографуватися, подивитися, полюбуватися виробництвом і купити, відчути дотик глини. Така карта тільки в нас одна».

Мапа України складена із посуду різних видів, листопад 2026 року, Хмельниччина
Мапа України складена із посуду різних видів, листопад 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький

Ігор Шельгорін розповів, що мапа зроблена з готових глиняних виробів, які не були притаманні регіону. На Хмельниччині, зі слів гончара, робили макітри, миски, глечики на молоко й горнятка, а на мапі — сучасний асортимент.

«Винні глечики, туркиТурка — це товстостінний металевий посуд із довгою ручкою, призначений для приготування традиційної кави по-турецьки, чайнички, вази, тобто, гончарі колись руками не робили це. Це вже більше про виробництво».

Працівниця фабрики Галина зазначила, що вручну наносить малюнки на посуд.

«За день десь може бути 200 екземплярів».

З її слів, фабрика відкрилася в вересні, і відтоді замовлень не бракує. Бракує, як зазначив Ігор Шельгорін, гончарної маси, яку виробляли в Словʼянську, що на Донеччині. Вироби схожі на ті, які робили на Хмельниччині, але місцевої глини в них лише частина.

«Вони такого ж кольору, такої ж якості. З місцевих родовищ треба ще приготувати цю глину. Тобто, вона виходить більш дорожча в виробництві, щоб її приготувати, чим зараз закупити готову масу».

Скульптура у вигляді глечка, яка розташована поблизу фотозони, листопад 2026 року, Хмельниччина
Скульптура у вигляді глечка, яка розташована поблизу фотозони, листопад 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький

Гончар Микола Величко розповів, що для своїх виробів закупляє масу. Раніше робив це в Словʼянську, тепер за кордоном. Місцева, з його слів, не витримує надвисоких температур та тріскає в мікрохвильових печах. Проте, місцеву глину чоловік бере для майстер-класівМайстер-клас — це навчальне заняття, на якому досвідчений фахівець (майстер) передає свої знання, демонструє авторські методи та допомагає учасникам відпрацювати практичні навички. і арттерапіїАрт-терапія — це метод психотерапії та психологічної корекції, який використовує творчість і мистецтво як основний інструмент для самовираження, спілкування та зцілення. ветеранів.

«Під час служби, там, де ми жили, зробили круг гончарний, пічку зробили. Нагончарили чашечок, зробили випал, а цеглу, правда, для пічки цеглу привозили прямо з позицій бойових. Це для потреб, щоб з котушок не зʼїхати. Коли ти чимось таким зайнятий, то й голова вільна».

Місцеву червону глину для гончарства використовували в Адамівці, що поблизу Зінькова. Гончариня Ганна Шевера розповіла, скільки випалювала в своєму горніГорно (або у формі родового відмінка/множини — горна) — це проста відкрита або закрита піч для нагрівання чи плавлення металів, випалювання кераміки або кування. посуду.

«МакітерМакітра — це традиційний український глиняний посуд (великий конусоподібний або напівсферичний горщик із широким отвором, плоским дном і шорсткою внутрішньою поверхнею), який здавна використовували в побуті робила 500-600 штук. 500 штук макітер робила на свій горен, горняток тих 300 штук, гладущиківГладущик — це традиційний глиняний посуд, широкий і короткогорлий, який використовували в побуті для зберігання та відстоювання молока, сметани чи кисляку 100 штук. В загальному, всього 1500 одиниць посуду на мій горен влазить».

Посуд, який розмістила на фотозоні для туристів, листопад 2026 року, Хмельниччина
Посуд, який розмістила на фотозоні для туристів, листопад 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький

За її словами, гончарство в радянські часи прагнули знищити, щоб селяни не заробляли грошей.

«За півтори тисячі посудин могла вторгувати 400 карбованцівКарбованець — це історична грошова одиниця України, яка використовувалася в кілька різних періодів XX століття, а також народна назва рубля в Російській імперії та СРСРУ перерахунку на гривню за курсом грошової реформи 1996 року (100 000 карбованців = 1 гривня): це 0,004 грн (або 0,4 копійки). на базарі, а в колгоспі за місяць платили 15 рублівРозмовна чи народна назва карбованця (рубля).. Було таке, що голова колгоспу змусив свою бригаду людей приїхали і повалили нам ці горни. По всьому світі. Щоб не робили, щоб не робили горшків».

Історик та краєзнавець Ігор Петраш зазначив, що найбільшими центрами гончарства на Хмельниччині були Зіньків, Смотрич, Адамівка, Миньківці, Меджибіж, Летичів та ще ряд населених пунктів. В цій місцевості ремеслом займалися цілими родинами. Зараз, з його слів, хочуть відродити цю справу хоча б для туристів.

«Гончарна справа на Хмельниччині не погасла. Такі центри, де працюють майстри, це Камʼянець-Подільський, Старокостянтинів, в Полонному дуже велика плеяда керамістів. Ми започаткували свій проєкт, який отримав грант. Він називається «Подільська мануфактура», це туристичний шлях, керамічний шлях Зіньків, Адамівка, Миньківці, Смотрич».

Із його слів, туристичний шлях хочуть розширити, якщо знайдуться молоді гончарі.

Оберіть Суспільне Хмельницький в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах.

Також слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.

Топ дня
Вибір редакції
На початок