Сьогодні, 6 липня, у Хмельницькому попрощалися із двома українськими захисниками — Володимиром Лукасевичем та Михайлом Смаліцьким. Їхні тіла ідентифікували за ДНК-тестом.
У Свято-Георгіївському храмі провели в останню путь Володимира Лукасевича. Йому було 46 років. Родом Володимир із Донеччини, але близько 10 років проживав на Хмельниччині, працював у меблевій компанії. Був гарним майстром і мріяв про власний дім, любив працювати на землі, розповів Суспільному знайомий Олександр Собко.
"Він мав потяг до землі, до клумб. Посадити цибульку, часничок. У Лісових Гринівцях знімав хату, то всі сусіди вважали його господарем".
На початку повномасштабного вторгнення Володимир пішов добровольцем у військо. Спочатку служив в автороті. Продовжив службу Володимир Лукасевич в бойовій частині на Херсонщині, де загинув минулого року. Тіло воїна ідентифікували за ДНК-тестом. У військового залишилися мати, дружина та двоє дітей.
Також сьогодні попрощалися із Михайлом Смаліцьким. Його колега Валерій Король розповів Суспільному, що Михайло був родом із Городоцької громади. Потім переїхав у Хмельницький. Працював на цегельному заводі.
"Був на піддонах, потім зварювальником. А в кінці ми біля печі випалювали цеглу".
Зі слів колеги, у 2024 році Михайла мобілізували. Військовий проходив навчання, служив, зокрема, на Сумському та Донецькому напрямках.
Михайло Смаліцький місяць не дожив до свого 53-річчя. У нього залишилося двоє синів. Михайло загинув у 2024 році на Донеччині. Тіло воїна ідентифікували за ДНК-тестом.
Обох захисників поховали на Алеї слави на кладовищі у мікрорайоні Ракове у Хмельницькому.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
