46-річному ветерану Івану Маліновському ампутували обидві ноги. Він отримав поранення у першому ж бою, у якому загинув його побратим. Після лікування і реабілітації, Іван вимушений жити у хмельницькому кризовому центрі.
Зі слів ветерана, його батько помер у 2010 році, мати — у 2013, а колишня дружина разом з двома доньками перебуває за кордоном.
Як розповів Іван Маліновський, хата в селі — в аварійному стані. Тож з середини квітня 2026 року живе у Хмельницькому центрі соціальної підтримки та адаптації.
"Сам собі так, раз — пересів. Повитирався, бриюся також сам. Я спочатку вдягаю одні носки, потім лайнераЦе м’які чохли або накладки, що одягаються безпосередньо на куксу (залишок кінцівки) перед встановленням приймальної гільзи протеза.. Взув протези, я одразу не можу без палиць іти, беру для упору".
Протези чоловік одягає за 2-3 хвилини. Намагається ходити щодня.
"Кілометри 3 — як мінімум. З палицями. А без палиць, якщо ось така дорога, то до кілометра можу пройти".
До війни чоловік працював на будівництвах. У жовтні 2024 року отримав повістку. Після рівненського полігону Іван воював у 30 механізованій бригаді на Харківському напрямку. Наприкінці січня 2026 він вийшов на перше бойове завдання.
"Завдання в нас було — добратися до позиції, побудувати бліндаж і тримати позицію".
Після двох тижнів перебування на позиції його та побратима засікли дрони.
"Коли почався приліт, летіли і скиди, і запальнички, і гази. Ми дві доби там просиділи в маскувальних плащах. Вирішили десь метрів 150 відійти на нову позицію. Тільки ми відійшли, побратим йшов спереду, а я позаду, два рази нам скид прилетів. Його — в одну сторону, мене — в іншу. Йому стопу відірвало, я отримав осколочні поранення".
Зі слів ветерана, дві доби на морозі пролежав з пораненням.
"Мій побратим десь годин 10 побув живим біля мене. Через 10 годин я його хотів щось запитати. Я до нього, а він вже холодний".
За дві доби чоловіка евакуювали, і доправили до лікарні у Куп’янськ. Далі — до Харкова. Звідти до Хмельницького, де ампутували обидві ноги.
Як розповіла завідувачка відділення кризової допомоги міського центру соціальної підтримки та адаптації Віта Надопта, клієнти центру, де зараз мешкає ветеран, живуть і харчуються коштом міського бюджету.
"Основна послуга притулку включає в себе цілодобове проживання клієнтів, трьохразове харчування, медичний супровід і доглядова медицина".
За словами завідувачки, контракт на проживання з Іваном Маліновським закінчується наприкінці травня. Однак, у їх клієнтів є можливість продовження цього договору.
Іван Маліновський розповів, стоїть у черзі на житло. І поки його не отримає, житиме у соціальному або інших реабілітаційних центрах.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
