Астроном-аматор Михайло Бондаренко будує обсерваторіюОбсерваторія — це спеціалізована наукова установа, обладнана телескопами та іншими приладами для спостереження за небесними тілами (астрономічні), атмосферними явищами (метеорологічні), геофізичними процесами або для відстеження об'єктів у космосі. Це місце, де вчені досліджують Всесвіт, обробляють отримані дані та вивчають магнітні поля. на Бакоті у селі Гораївка, що на Хмельниччині. Астрономією захоплюється 50 років. Побудувати обсерваторію мріяв з дитинства. Спочатку мета була збудувати станцію для власних потреб, аби вивчати та спостерігати за планетами й небесними явищами. Згодом вирішив долучитися до розвитку туризму у Староушицькій громаді. Після побудови на нову локацію в селі на Бакоті планує запрошувати туристів та ветеранів війни.
Про це Суспільне Хмельницький розповів астроном-аматор Михайло Бондаренко.
У вас на подвір’ї стоїть телескоп. Що вдень через нього можна побачити?
Це телескоп, який працює суто по Сонцю. Так, як ми звикли по небу вночі, він не буде працювати. Тому що тут всередині стоїть спеціальний фільтр. Він пропускає сонячне світло в смузі водню. І смуга пропускання у нього півтора ангстрема. Один ангстремА́нгстрем (позначення: Å) — це позасистемна одиниця вимірювання довжини, що дорівнює одній десятимільярдній частині метра (\(10^{-10}\) м або \(0{,}1\) нм). Вона широко використовується у фізиці, хімії та нанотехнологіях для вимірювання атомних відстаней, радіусів атомів та довжин світлових хвиль. — це десь дорівнює одній десятимільярдній частині метра. Це дуже така вузька смуга. І тому ми можемо безпечно дивитися в окуляр на сонечко.
Ви побачите такий червоно-помаранчевий диск. Це і є сонечко. Воно червоне, тому що спектр водню червоний. Він лежить в червоній смузі спектру — колір воднюВодень — найпростіший, найлегший та найпоширеніший хімічний елемент у Всесвіті, безбарвний газ без запаху та смаку. Він є першим елементом таблиці Менделєєва, складається з одного протона та електрона. Водень є ключовим екологічно чистим паливом майбутнього та основою енергетики, що утворює воду при згорянні.. Якщо придивитися, там видно невеличку темну плямку. Це активні зони, так звані темні плями. І видно протуберанціПротуберанці — це гігантські світні утворення з розжарених газів (плазми), що підіймаються над поверхнею Сонця у вигляді яскравих дуг, хмар або виступів. Вони утримуються в сонячній короні магнітними полями, маючи значно нижчу температуру порівняно з навколишньою короною, і можуть спостерігатися на краях сонячного диска.. Протуберанці — це велетенські викиди. Фактично, це вибухи. Велетенські ядерні вибухи, викид сонячної плазми, сонячної матерії. Середня висота протуберанця — біля 40 тисяч кілометрів. А діаметр землі біля 13 тисяч кілометрів. Тому уявіть собі масштаби: Земля — 13 тисяч, а протуберанець середній — 40 тисяч кілометрів.
На червоному диску Сонця чорні цятки — темні плями. Це що?
Це зони, де температура сонячної поверхні трішки нижча ніж оточуючи ділянки фотосфери. Взагалі, температура середньої фотосфериФотосфера — це найнижчий, видимий шар атмосфери зорі (зокрема Сонця), у якому формується безперервний спектр випромінювання. Це «видима поверхня» Сонця, що має зернисту структуру (грануляцію) та температуру близько 5800 K, з якої світло потрапляє до спостерігача. — біля шести тисяч градусів за Цельсієм. А саме в цих темних плямках вона нижча — 4-4,5°C. Тому вони виглядають темними.
Ці темні плями першим побачив видатний італійський вчений-астроном на початку XVII століття Галілео ГалілейГалілео Галілей (1564–1642) — видатний італійський фізик, астроном, механік та філософ, один із засновників сучасного експериментально-теоретичного природознавства. Він першим використав телескоп для спостереження за космосом, відкривши супутники Юпітера та гори на Місяці, а також обґрунтував геліоцентричну систему Коперника, через що конфліктував з інквізицією. в телескоп, який він власноруч зібрав. Він використовував простий, але одночасно ефективний фільтр — сонячний. Він взяв скло, закоптив його над свічкою. І через це скло дивився. І там, є така легенда, що він побачив ці темні плями.
Сонце ж вважалося зразком чистоти — ідеалом. І він дуже був вражений, побіг до свого друга та колеги, теж астронома. Але той ще не мав телескопу. Він каже йому: "Слухай, я бачу плями на Сонці". Той відповів: "Йди до лікаря, шановний, в тебе плями в очах". Така байка є про Галілео Галілея.
Сонце — це зірка, що дає нам життя фактично, нам всім, нашій Землі. Дає тепло, дає світло. От уявимо собі, що Сонце зараз зникло. Все — Земля, життя на землі поступово б зникло.
Як і коли ви зацікавились астрономією?
Це дуже довга історія, якщо починати з самого дитинства, коли я почав захоплюватися астрономією. Це було дуже давно, десь 1978-1979 роки. Батьки подарували мені "Велику дитячу енциклопедію", 12 томів. Другий том — це був саме том, що присвячений небу. Російською мовою він так називався "Мір нєбєсних тєл, числа і фігури". Це був перший поштовх. Там були дуже яскраві світлини різних планет, галактик, мене це дуже вразило і пішло-поїхало. Це моє хобі. Специфічне, рідкісне.
Чому ви вирішили побудувати обсерваторію в селі?
Це фактично мрія дитинства, я завжди мріяв побудувати саме обсерваторію. Будувати я її почав рік тому. Що у нас в уяві одразу виникає, коли ми говоримо "обсерваторія"? Купол, який крутиться? Так. Але, насправді існують інші типи обсерваторій. Ось ця обсерваторія, яку я майже побудував, вона з так званим дахом, що від’їжджає. Тільки зараз він поки що відкривається вручну, але згодом там буде стояти двигун — автоматично відкочувати.
Обсерваторія має два поверхи. Перший — це кімнатка наглядача і другий — це оглядовий майданчик з двома телескопами. Через те, що йде війна, зараз бригаду людей знайти в селі практично неможливо. Тому багато чого тут робив своїми руками: електрику розводив, вагонку набивав.
Сходи на другий поверх мають досить складну конструкцію — це так звані складні сходи, вони повернуті під кутом 90 градусів. Наразі, люди, які до мене приходять, можуть з оглядового майданчика побачити так звану "Шиїнську затоку"Шиїнський Яр — це затоплене мальовниче село на Дністрі (Чернівецька/Хмельницька область), яке відселили та затопили у 1981 році під час створення Дністровського водосховища. Це колишній хутір, розташований поблизу Бакоти, який зараз є частиною історії затоплених сіл регіону., як її називають селяни.
Як жителі Гораївки поставилися до ідеї обсерваторії у їхньому селі?
Коли шукав місце, питав місцевих, вони дивились дуже насторожено: не свій — чужий приїхав. І тут сусідка Тетяна, ось вона на мене довго дивилась, оцінювала. А потім, як то кажуть, видала всю інформацію. Всі сміються: "Яка обсерваторія? Що ти вигадуєш".
Часом мене бабусі запитують: "Коли ви вже там відкриєте свою "консерваторію?". Я кажу: "У вас піаніно є? Як буде піаніно, ми одразу сюди піднімемо, будете грати". Вони сміються. Я кажу: "Не консерваторія, а — обсерваторія".
Тепер селяни чекають "консерваторію". До речі, ідея побудувати обсерваторію саме тут належить моєму другові, жителю Гораївки, експерту з розвитку туризму Сергію Толстіхіну. Саме він мене надихнув мене на реалізацію моєї дитячої мрії. Якщо є можливість — свої мрії потрібно втілювати.
Ви — хмельничанин. Але вирішили перебратися у село. Скільки років ви тут мешкаєте?
Три роки тому я придбав цю ділянку і хату. Зробив тут ремонт. Провів всі магістралі: каналізація, вода, все це тут є. І побудував обсерваторію. Спочатку ціль була збудувати для своїх власних потреб: вивчати небесні тіла та явища, знімати відео і фотографувати їх. Але згодом, є певний досвід робити такі астро-фести невеликі, тобто людям показувати небо, розповідати цікавеньке по тим об'єктам, які я показую. І, як кажуть молоді, мені це зайшло.
Сюди можуть приїхати люди, подивитись. Планую проводити екскурсії. Буде така локація туристична в Староушицькій громаді. Можна буде приїхати і доторкнутися до астрономії та до неба. Ця локація буде працювати і для ветеранів, а також для найменших аматорів-астрономів, для діточок. Їм це дуже цікаво. Знаю по собі, бо у моїх друзів є маленькі дітки. Вони, коли роздивляються те саме Сонце в телескоп, кажуть: "О, бурячок". А Сатурн називають "пельменем", бо він з кільцем, тобто планета з кільцем.
Ще я планую поряд зробити майданчик, де можуть приїжджати люди зі своїми телескопами, або, наприклад, ставити цей телескоп і прямо з цього майданчика дивитися. Буде називатися "АстроБакота".
Ви як астроном-любитель, навіть кімнати у своїй сільській хату оформили по темі "місяця". Розкажіть про це.
Я зробив ремонт з нахилом в сторону астрономії, причому конкретно по темі Місяця. Тут все, що його стосується. Наприклад, на стінці фази Місяця велика репродукція. Це світлини з книги про астрономію кінця 19, початок 20 сторіччя. Тут у мене стоїть точна копія першого телескопу, дзеркального, який в кінці 17 сторіччя, а саме в 1668 році, винайшов Ісаак Ньютон. В ньому зображення формується за допомогою дзеркал. А зверху над ним стоїть рефрактор.
Лінзовий — такий тип телескопу — винайшов на початку 17 сторіччя, у 1606-1607 роках, видатний італійський астроном Галілео Галілей. Він здогадався направити телескоп на небо — саме на зорі. Це телескоп діючий.
Коли я перебирав пічку, там була плитка. Я усю плитку зідрав і вирішив зробити на стіні "великий місяць". Це місяць на зоряному небі. Це все ефектніше виглядає ввечері. Бокова підсвітка дає рельєф кратерам. А взимку, коли пічка опалюється, "місяць" теплий. Підходиш так і вимацуєш, що він теплий.
Чому такий акцент у вашій хаті саме на Місяці?
Місяць — один з найулюбленіших моїх об'єктів на небі. Здавалось би, Місяць – найближчий об'єкт до нас, який вивчений вздовж і поперек. Вчені і людство вивчає його. Навіть нещодавно місія "Артеміс" американська облітала Місяць. Але тим не менш, цей об'єкт до цієї пори загадковий.
Ви понад 50 років вивчаєте різні зірки та планети. Чи не виникало у вас бажання полетіти в космос?
Полетіти? Так, є така мрія, але так, щоб повернутися назад. Бо той самий Ілон Маск, він дуже хитро сказав: "Будь ласка, я вас на Марс доставлю, але проблема, як ви там будете жити і як повернетесь назад? Це вже ваші проблеми. Я — таксі тільки в один кінець".
Усе що ми бачимо на небі — це минуле?
Це дійсно так. Такий парадокс: все, що ми бачимо на небі, коли піднімаємо голову — це все велетенська машина часу. Ми бачимо минуле в небі. Навіть від Місяця світло до нас летить трошки більше однієї секунди. Від Сонця, до прикладу, вісім хвилин. А уявіть, є об'єкти на небі, від котрих світло летить тисячі, сотні тисяч років.
Ми можемо в телескоп, або навіть неозброєним оком, спостерігати якусь зірку а насправді вона вже вмерла, її не існує. Або перетворилась на чорну діру, чи на нейтронну зірку. Зіркові етапи еволюції. Те саме стосується і галактик різних. Все це минуле.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
