У селі Лютарівка на Хмельниччині сталася пожежа у будинку подружжя Надії та Василя Королюків. Вони — батьки безвісти зниклого воїна, від якого чекають звістку третій рік. Подружжя лишилося хати, у якій прожили майже півстоліття.
Про це Суспільному розповіла Надія Королюк.
"Ото тільки що всі кажуть "добре, що вас не було вдома", бо я б його не витягнула, ми там обоє полягали б, чи заснули б. А якби вогонь кинув би, я ж його не потягну".
Як врятувалася від полум’я у власному будинку розповіла Суспільному Надія Королюк. Пожежа сталася 12 січня у селі Лютарівка Теофіпольської громади. Чоловік Надії Василь зараз перебуває на реабілітації після інсульту в обласному центрі. Жінка доглядає за ним.
"Я йду, тут невістка стоїть, каже: "Мамо, не плачте, в нас біда — згоріла хата ваша вся". 47 років прожили разом в одній хаті. Все нажили, вже нема нічого. Залишилися в тому, в чому приїхали. Були газовщики, казали, що замикання. Світло ж виключають. А в нас побутова техніка — і холодильник, морозилка, телевізор, десь замикання сталось. Вже пів на шосту ранку горів будинок, люди всі спали. Якби вдень, то може хтось би побачив".
Разом з пожежниками рятували палаючий будинок і односельці — носили відрами воду, розповів телефоном староста Михиринецького старостинського округу Теофіпольської селищної ради Оксана Рева.
"Я одразу подзвонила в селищну раду, розповіла ситуацію і вони мені на електронну адресу скинули пакет документів, які треба зібрати, щоб отримати грошову допомогу. Вже акт з пожежної частини забрали, довідки про доходи в Пенсійному фонді взяли, довідку про склад сім’ї зробили. Залишилося мені почекати, коли вони приїдуть, тому що потрібен їхній паспорт, реквізити банку і свідоцтво про одруження. Сказали в селищній раді, що як тільки принесемо пакет документів, на другий день одразу прийдуть кошти".
Зі слів Надії Королюк, найбільше шкодує, що погоріло те, чому приділяла вільний час.
"Вишивала довго. 20 подушок шкода — вишивала все життя. 47 років в невістках і вишиваю. Одяг, фотографії — все вогонь забрав. Тримаємося, головне, щоб наш син повернувся, а те все нажите. Ми ще молоді, не старі, по 68 років нам".
Син Надії та Василя — військовий. Майже три роки тому зник на Донецькому напрямку.
"Ніяких звісток. Їх було 39 людей, так і про них нема нічого. Але ми чекаємо, надіємося, що вони живі".
Наразі, після повернення з курсу реабілітації чоловіка, батьки безвісти зниклого воїна планують пожити у родичів. Що робитимуть далі — не знають.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
