У 1966 році в Хмельницькому на розі вулиць 25 жовтня та Дзержинського (нині Проскурівської та Свободи) розпочали будівництво нового Центрального універмагу. Під час риття котловану під фундамент будівельники знайшли рештки жертв політичних репресій 1937-1938 років. До нині на тому місці можуть залишатись останки тих, кого репресували.
Про це Суспільне Хмельницький розповів історик та краєзнавець Сергій Єсюнін.
"Ще до Другої світової війни там був НКВС — Народний комісаріат внутрішніх справ. Тобто, той самий, що займався репресіями. А вже після війни там був створений КГБ. Де теперішній ляльковий театр, знаходився окружний відділ НКВС, а де теперішній ЦУМ — будівля, у якій був підземний тир".
Після Другої світової війни НКВС розформували, створили КГБ, і ці всі будинки віддали під цивільні установи — бібліотеку, палац піонерів. А вже в 1966 році вирішили ті будівлі знести й побудувати центральний універмаг, розповів краєзнавець.
Під час риття котловану під фундамент, почали руйнувати підземний тир і там знайшли рештки людей.
"У 1937-1938 роках сюди, в окружний відділ НКВС, привозили людей. Трійки засідали, приймали рішення — кого на каторгу в табори відсилати, засуджувати, а кого і розстрілювали. Ну і всі до цього вважали, що їх десь вивозили і розстрілювали, а, виходить, ніхто нікого не вивозив. Вони в тир людей заводили, стріляли, там і залишали, замуровували стінку, потім ще стріляли. Тобто той тир був довгий, наповнений саме розстріляними людьми".
Під час будівництва універмагу і знайшли цей тир з останками людей. Тоді вирішили це приховати, зазначив Сергій Єсюнін.
"У Радянському Союзі не могли так відкрито про це говорити чи журналісти десь в газеті написати. Так, є спогади тих людей, які там працювали. Їх розповіді зібрали десь в 1990-х роках. Водії вантажівок ночами вивозили ті залишки, кістяки людей, які екскаватор знаходив. Частину везли на цвинтар на проспекті Миру, біля теперішнього костелу є старий цвинтар. А більшу частину залишків тіл інші вантажівки вивозили за військовим цвинтарем по вулиці Кам'янецькій. Там траншею викопали і вантажівки туди все скидали, разом з землею. Ніхто не перебирав, ніхто не розбирав. Тобто це була для радянських часів звичайна практика, щоб приховати ці наслідки".
Через це будівництво ЦУМу затрималося майже на рік. Універмаг відкрили лише на початку 1973 року, тобто його будували аж шість років.
За словами історика Сергія Єсюніна, кількість розстріляних жертв репресій встановити важко.
"Це важко сказати. У справах, які пройшли по Проскурівському окружному відділу НКВС, 12 тисяч людей вони засудили до страти. Проскурівський округ був великий, як теперішній Хмельницький район. Але найбільша хвиля репресій пройшла у вересні-жовтні 1937 року, коли по місту заарештували й до розстрілу привели 2 тисячі людей".
На думку Сергія Єсюніна, під землею на тій ділянці досі можуть бути рештки тіл репресованих.
"Тому що тоді під час будівництва ЦУМу вони по контуру котловану рили і нема план-схеми. Враховуючи, що відділ НКВС — це була секретна установа, то схеми у відкритих доступах, наприклад, в архіві немає. Можливо, вони не повністю той тир, де розстрілювали, зруйнували і екскаватори не всю землю перекопали. За чутками, у дворі ЦУМу, де дев'ятиповерхівка, коли фундамент там копали, теж щось знаходили".
Тодішня влада намагалася цей факт приховати, тому ексгумацію тіл не проводили.
"Просто все вивозили. І все це швидко робили. Приховували все".
У 1991 році на сесії міської ради прийняли рішення про перепоховання знайдених останків на військовому кладовищі по вулиці Кам'янецькій із пам’ятним знаком "Жертвам політичних репресій".
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
